Загальновідомо, що будь-який вид діяльності (у т. ч. й педагогічної) уключає мету, об'єкт, суб'єкт, результат і сам процес праці. Розглянемо дещо детальніше ці складники стосовно праці вчителя.
Мета педагогічної діяльності завжди визначена суспільством. У нашій державі – це формування якісно нової, гармонійно розвиненої особистості
Об'єкт цієї діяльності – учень, класний керівник та ті чи інші дії, за допомогою яких здійснюється необхідний педагогічний вплив.
Суб'єкт діяльності – учитель, педагогічний колектив школи.
Результати професійно-педагогічної діяльності вчителя – рівень сформованості головних сфер особистості учнів (мотиваційно-ціннісної сфери – переконань, інтересів, спрямованості); розвитку пізнавально- логічної (уявлення про навколишній світ, розвиток інтелекту, логічних операцій і методів) та операціональної (рівень умінь, регулювання практичної діяльності, застосування знань на практиці сфер) [7, с. 18].
Педагогічна діяльність має свою специфіку. Вона полягає, передусім, відповідно до визначення О. В. Киричука, у тому, що педагогічна діяльність як робота соціального керівництва – цілеспрямована взаємодія вихователя з об'єктами виховання, з іншими суб'єктами виховання й засобами процесу виховання, які включені з ним в одну педагогічну систему, а також взаємодією з іншими педагогічними системами та оточенням.
Учитель не може сам визначати кінцеві результати своєї діяльності. Він лише формулює конкретні завдання, які випливають із мети, поставленої, як зазначено вище, перед ним суспільством. Робота педагога – це завжди діяльність для того, щоб керувати діями учнів, тобто специфіка педагогічної діяльності в цьому випадку полягає в тому, що вона повинна стати метою як учителя, так і школярів.
Необхідність урахування вікових особливостей учнів, їхнього прагнення жити турботами сьогоднішнього дня, а не далеким ще для них майбутнім, вимагають від педагога певної логіки його роботи з ними, урахування їхніх потреб. Отже, специфіка педагогічної діяльності вчителя означає глибоке особистісне розуміння ним соціальних знань, у процесі чого, за твердженням І. А. Зязюна, завдання суспільства "проростають" у його педагогічній позиції; творчого розуміння мети й завдань; конкретних дій; уміння враховувати інтереси дітей і трансформувати їх у необхідні завдання навчальної діяльності.
Специфіка педагогічної діяльності полягає ще й у тому, що кожен школяр мас унікальні, властиві лише йому якості, які постійно змінюються і які потрібно враховувати в роботі з ним. Водночас на учня впливає також оточення, часто стихійне й суперечливе, яке нівелює результати зусиль учителя та, отже, вимагає корегування системи роботи з дитиною. Останнє постійно спонукає педагога до творчої взаємодії зі своїм вихованцем. Отже, творчість – обов'язкова умова педагогічного процесу, об'єктивна необхідність у роботі вчителя. Це можна простежити на прикладі педагогів-новаторів, які завжди корегують прийоми, методи, засоби впливу на учня залежно від педагогічної ситуації.
Викладений вище розгляд основних складових частин педагогічної діяльності дає змогу схарактеризувати її як цілеспрямовану дію вчителя на своїх вихованців, кінцевим результатом якої повинна бути сформованість головних сфер їхньої особистості.
За Н. В. Кузьміною, В. А. Сластьоніним, І. Ф. Харламовим та ін., ці складники (компоненти) педагогічної діяльності визначають у навчально-виховному процесі такі взаємозв'язані види навчальної діяльності вчителя, як:
• діагностична, що полягає в систематичному вивченні учнів і виявленні рівня їхнього розвитку та вихованості. Не можна реалізувати навчально-виховний процес, не знаючи особливостей фізичного й психічного розвитку, рівня розумової та моральної вихованості, умов сімейного життя дітей тощо.
У зв'язку з цим у своїй книзі "Людина як предмет виховання" К. Д. Ушинський писав: "Щоб виховати людину у всіх відношеннях, її і знати необхідно у всіх відношеннях". Для цього педагог повинен бути спостережливим, володіти методиками діагностики рівня вихованості й розвитку своїх вихованців, знати коло їхніх інтересів, нахилів, характер діяльності поза школою та ін.;
• орієнтувально-прогностична – уміння вчителя визначати напрям виховного процесу з учнями, його конкретну мету, завдання, прогнозувати кінцевий результат, тобто те, чого він хоче досягти. Наприклад, клас недостатньо згуртований, не має інтересу до навчання. Звідси – його орієнтація на колективістські стосунки й підвищення інтересу до навчання, конкретизація мети та завдань для цього, взаємодопомога, більш висока активність у спільній діяльності й т. ін.;
• конструктивно-проектувальна означає потребу добре знати клас, глибоко володіти психологією й педагогікою дитячого колективу, формами та методами навчання й виховання, мати творчу уяву, уміло використовувати інноваційні технології планування навчально- виховної роботи та ін. Наприклад, для підвищення інтересу учнів до позакласної роботи з предмету потрібно спланувати заходи, які активізують цей інтерес: спільна трудова діяльність школярів із певною системою стимулів, підготовка позаурочного заходу для батьків, екскурсії класу, пов'язані з програмовим матеріалом тощо;
• організаційна, яка спрямована на залучення учнів, передусім, до навчально-пізнавальної діяльності з предмету, на стимулювання їхньої активності до такої роботи. Для цього педагог повинен сформувати в себе вміння визначати конкретну мету й завдання, розвивати ініціативу у вихованців, визначати завдання та доручення в межах класу, керувати процесом діяльності класу, уміти заохочувати учнів, вносити в їхню діяльність елементи романтики, забезпечувати тактовний контроль та ін.;
• інформаційно-поянювальна педагогічна діяльність ґрунтується, насамперед, на використанні необхідної інформації. Учитель у цьому випадку не лише організатор навчально-виховного процесу, а й джерело наукової, світоглядної, морально-етичної інформації. Тому йому потрібно глибоко знати навчальний матеріал на міжпредметній основі, володіти світоглядною переконаністю.
Глибока психолого-педагогічна підготовка в поєднанні з інформаційно-пояснювальним видом педагогічної діяльності забезпечують професійній діяльності педагога змістовність, логічну послідовність, інформаційну насиченість. Усе це позитивно впливає на формування в дітей необхідних знань і вмінь;
• комунікативно-стимулювальна діяльність – це вплив учителя на учнів, його культура, моральна привабливість, уміння підтримувати доброзичливі стосунки, своїм прикладом стимулювати їх до активного навчання та іншої діяльності. Ніщо так не шкодить, як казенщина, сухість, недоброзичливість. Від такого педагога діти намагаються триматися на відстані. Великий виховний вплив учителя не раз відзначали А. С. Макаренко, К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Специфіка й структура педагогічної діяльності“ на сторінці 1. Приємного читання.
