Розділ «12.5. Кредитні реформи»

Кредитні реформи - це сукупність заходів, що проводяться в суспільстві по перебудові кредитної системи відповідно до рівня розвитку продуктивних сип і характеру виробничих стосунків.

Щоб знати, чому зміни, що відбуваються в процесі кредитної реформи, зачіпають ту або іншу сферу, треба передусім знати стан самої кредитної системи, а він багато в чому визначається розвитком суспільства.

Так, економічна відсталість феодально-кріпосницької Росії зумовила і відсталість її кредитної системи. Основними рисами її були, по-перше, великий розвиток лихварського кредиту; по-друге, зосередження кредитних установ в руках уряду; по-третє, обслуговування казенними банками головним чином фінансових потреб поміщиків і самодержавства. V кредитуванні російської торгівлі і промисловості до відміни кріпосного права головну роль грали банкіри і міняли. Можна серед банкірських домів першої половини XIX ст. виділити банкірський дім Штигліца, який виступав в ролі посередника при отриманні російським урядом закордонних позик; він також брав участь в створенні великих промислових підприємств: в 1857 р. спільно з декількома іноземними банкірами заснував "Головну спілку російських залізниць". Але таких банкірських фірм було небагато, у відмінності від мінял, яких вже в 1823 р. налічувалося 2287 чол., і які, разом з обміном асигнацій на металеві монети, займалися лихварськими операціями стягуючи по своїх позиках до 30% річних. Сільські ж лихварі стягували з селян по позиках 100-200% річних і більше.

Зрозуміло, що кредитна система кріпосної Росії, що складалася з казенних кредитних установ, небагатьох банкірських фірм і численних мінял-лихварів, не могла задовольнити потреби промисловості і торгівлі, які вже почали розвиватися в надрах феодального ладу. Перехід Росії на капіталістичний шлях розвитку вимагав необхідних змін в кредитній системі.

Першим кроком кредитної реформи була ліквідація старих кредитних установ (Державного комерційного банку і Державного позикового банку) і заміна їх новими. У 1860 р. заснований "для пожвавлення торгових обігів і для зміцнення грошової кредитної системи" Державний банк (Держбанк).

Другим кроком було виникнення системи комерційних банків, міських банків і спілок взаємного кредиту, сприяючих промисловому підйому Росії. Одним з перших комерційних банків був Харківський торгівельний банк (1867 р.), разом з Петербурзьким приватним комерційним банком (1864р.) і Московським купецьким банком (1866). У 90-х рр. XIX ст., після кризи і депресії, комерційні банки стали розвиватися особливо швидко і на початок XX століття завоювали переважаюче положення в кредитній системі Росії. До цього часу кредитна система Росії включала:

1) Держбанк;

2) акціонерні комерційні банки;

3) спілки взаємного кредитування;

4) міськбанки;

5) іпотечні банки:

6) кредитну кооперацію.

Але незважаючи на свій розвиток, кредитна система Росії була залежна від іноземного капіталу, наявності феодальних пережитків і широкого її використання поміщиками і царським урядом.

Іншою була кредитна система СРСР. що склалася до 1930 року. Умови, що викликали кредитну реформу 1930-1932 рр.. визначалися формуванням адміністративно-командної системи (АКС). До 1930 року в СРСР була проведена реформа управління, сформувалися галузі, - основні ланки управління економікою, які зажадали колосальної концентрації грошових коштів для виконання ними функцій держави АКС.

В той же час продовжувала існувати багатоланкова система кредитної сфери, яка з позицій АКС, мала ряд недоліків. По-перше, простежувався паралелізм в роботі банків; по-друге, неможливість налагодження контролю за раціональним і економним використанням кредитних ресурсів; по-третє, між банками виникла конкуренція у вигляді "боротьби за пасиви", не відповідна соціалістичному шлях)' розвитку: по-четверте, неможливість мобілізації кредитних ресурсів для функцій АКС.

Усе це визначило завдання кредитної реформи:

1) ліквідувати товарне комерційне кредитування і замінити його прямим банківським кредитом;

2) зосередити в Держбанку короткострокове кредитування і тим самим здійснити централізацію усіх ресурсів і управління цими ресурсами;

3) зосередити в одному банку безготівкові розрахунки і ввести прогресивні форми розрахунків;