Розділ «12.5. Кредитні реформи»

Це пояснюється не лише тим. що в основі реформи лежить найбільш мобільний ресурс - гроші, як вважають деякі автори, але і рядом зовнішніх і внутрішніх обставин, включаючи накопичений зарубіжний досвід, підтримку МВФ, внутрішні чинники ринкової економіки. По-четверте, з переходом до нових умов господарювання змінився склад головних учасників кредитних стосунків - кредиторів і позичальників. Кредиторами стали комерційні банки, а позичальниками приватні і колективні підприємства і окремі громадяни. По-п'яте, істотні зміни сталися в кредитному механізмі, формах і видах кредиту і методах кредитування. Кредитуватися стали суб'єкти господарювання, а не численні об'єкти будівництва совдепівських часів. По-шосте, легалізовано комерційний кредит, заборонений ще в СРСР в 1930 р. По-сьоме, отримав легалізацію вексельний кредит на базі вексельного обігу. По восьме, з 1995р., після початку випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВГЗ), істотні масштаби набув державний кредит. По-дев'яте, з 1996 р. поступово став поновлюватися споживчий кредит, особливо після указу Президента про реанімації кредитних спілок (1993 р.), які стали займатися взаємним кредитуванням громадян. Під заставу рухомого майна можна було отримати кредит в ломбарді, а під заставу нерухомого - кредит в комерційному банку. Стало питання про іпотеку; уперше почали давати кредити молоді для навчання у ВИЗ. По-десяте, з 1992 р. великим, раніше державним банкам (Ощадбанк, Укрсоцбанк, АПБ "Україна" та ін.) була надана можливість о т рима ти кредит в НБУ в розмірах свого Статутного фонду.

В той же час проведення кредитної реформи зіткнулося з рядом проблем і протиріч:

1) розпад СРСР, утворення незалежних держав, супроводжувалися розривом господарських зв'язків і тим, що надані раніше кредити Держбанком СРСР числилися на балансах тепер уже самостійних і незалежних держав, в т.ч. України. Україна була поставлена в умови, коли структура активів її банків перестала відповідати структурі пасивів, тобто порушилося "золоте" банківське правило;

2) все активніше стала наростати хвиля несвоєчасного повернення кредитів клієнтами банків, т.з. "відкатів", "втоплених" і інших кредитів;

3) припинився доступ до кредитів НБУ майже для усіх комерційних і навіть колишніх державних банків;

4) з 1994 р. в Україні почався процес монополізації кредиту, зосередження його в руках небагатьох банків і усе більше використання кредиту на користь кланових угрупувань. контролюючих банки. Можливість отримання кредиту підприємцем була різко обмежена;

5) банки перестали кредитувати населення; кредити все більше стали видаватися під "купи-продай", торговельні короткострокові операції.

Нині в економіці України господарські зв'язки відновлюються; криза неплатежів долається; отримує розвиток виробництво; пожвавлюється споживчий ринок на основі зростання платоспроможного попиту населення. І цьому багато в чому сприяє кредитна реформа.