Розділ «4.3. ЗОРОАСТРИЗМ: ЗВИЧАЇ І ВІРУВАННЯ»

Зороастризм*31 (за ім’ям її напів-легендарного засновника Заратуштри) — давньоіранська релігія, що склалася в І тисячолітті до н.е. і згодом поширилася на значній частині Середньої Азії, Близького і Середнього Сходу.

*31: {Інші її назви — магізм, оскільки жерці-зороастрійці були вихідцями з племені магів; маздаїзм — за іменем головного божества цієї релігії Ахурамазди; релігією Авести — за назвою збірки свяшенних книг; вогнепоклонством — у зв’язку з особливим культовим шануванням у ній вогню; мітраїзмом -за іменем бога-спаситсля Мітри; пярсизмом — від назви древніх іранців, шо збереглася за сучасними прихильниками зороастризму. — Авт.}

Основи цієї релігії почали складатися ще в давніх скотарських племенах, що кочували в південно-руських степах. У релігійному відношенні вони перебували на стадії досить розвинутого політеїзму. Перетворення цих вірувань на нову релігію пов’язано з ім’ям пророка Заратуштри (букв, той, що володіє старим верблюдом)*32, який жив, за одним и даними, між 1500 і 1200 р. до н.е.,за іншими—наприкінці VII — початку VI ст. до н.е. Походив він з бідного і незнатного роду Спитама й із семирічного віку почав навчатися жрецького мистецтва. Згідно із зороастрійськими переказами Заратуштра багато років провів блукаючи в пошуках істини. При цьому він став свідком насильства, воєнних дій, постійних грабежів і вбивств. Усвідомлюючи себе неспроможним змінити існуючий світовий порядок, Заратуштра сповнився жагучого прагнення до справедливості, бажання, щоб перемогли спокій й порядок та всі люди могли вести добре й мирне життя. Нарешті у віці 30 років, віці зрілої мудрості, він одержав одкровення. Одного разу, беручи участь у зборах з нагоди весняного свята, Заратуштра попрямував до річки по воду для здійснення обряду, ввійшов до неї й хотів узяти води із середини потоку. Коли він повернувся на берег (перебуваючи в стані ритуальної чистоти), з’явилася йому сяюча істота, що відвела його до Богів, у присутності яких пророк "не побачив власної тіні через їхнє яскраве світіння".

*32: {Греки вважали Заратуштру мудрецем-астрологом й перейменували його на Зороастра (греиьк. аббйї - зірка). У європейських мовах ім’я пророка вимовляється як Заратустра. — Авт.}

Заратуштри — засновник зороастризму

Одкровення Заратуштри склали книгу Священних Писань зороастризму, відому під назвою Авеста. Вона стала не тільки зведенням священ них текстів зороастрійського вчення, але й головним джерелом відомостей про особу самого Заратуштри. Текст Авести, що дійшов до нас, складається з трьох головних книг: Ясни, Яшти й Видевдати. Всі три частини розташовані в особливому, канонізованому порядку.

1. Ясна (букв, богослужіння 7 глав) насправді складається з 72 глав, 17 з яких становлять Гати — гімни, приписувані пророку Заратуштрі (науковці за мовними ознаками справді датують їх рубежем ІІ—І тис. до н.е.). В інших главах Ясни було зібрано все те, що старі жерці ще пам’ятали з давніх молитовних формул, які вимовлялися під час щоденних принесень вогню й воді ще в дозороастрійські часи.

2. Яшти (букв, шанування, вихваляння) — це 22 гімни на честь нижчих божеств зороастрійського пантеону.

3. Видевдата (букв. Закон проти демонів) являє собою пізнішу компіляцію різних сказань, ритуальних текстів і молитов.

Запис Авести відноситься приблизно до VI ст. до н.е. На європейські мови її почали перекладати тільки з кінця XVI11 ст. Витяги молитов з Авести складають гак звану Молодшу (Малу) Авесту — збірку нове я кдеш і их молитов і реєстр усіх шанованих богів та духів.

Віровчення зороастрійської релігії

Сутність віровчення зороастрійської релігії зводиться до боротьби двох божеств, визнаних рівноправними творцями всього існуючого на землі. Добро, світло й життя персоніфікуються в Ахурамазді (Ормузд), що створив усе необхідне й корисне для людей, наприклад, родючу землю й свійських тварин. Усе зло, що уособлює темряву й смерть, зосереджується в образі бога Ангра-Майнью (Аріман), що створив пустелі, хижаків та різних гадів, хвороби, безплідність, смерть. Головним елементом у цьому одкровенні є те, що дві первинні сутності, обидві добровільно (хоча й відповідно до їхньої власної природи), обрали: одна — добро, а друга — зло. Цей акт і служить прообразом аналогічного вибору, що має зробити кожна людина у своєму житті.

Ахурамазда, стверджував Заратуштра, у нескінченному часі створив замкнутий відрізок часу тривалістю 12 тис. років. Потім він створив шість нижчих божеств — Амешаспента. У кожного з них було власне ім’я, однак (у приблизному перекладі) всіх їх називали "Безсмертні Святі", ці божества у свою чергу покликали дожиття інших благих істот. То були добрі боги, що їх вшановували за тисячоріччя до Заратуштри, серед яких згодом виділився бог Сонця і Місяця Мітра. Сім вищих божеств спільно створили мир, у я кому було сім великих створінь — чотири стихії (повітря, земля, вогонь, вода), рослини, тварини й людина. Перших три тисячі років усі вони були вільні від тілесних оболонок, і тільки згодом їм було дано "матеріальний" вид. Матеріальне буття було кращим, ніж попереднє нематеріальне, тому що досконалі творіння Ахурамазди одержали в ньому благо у формі чогось цільного і відчутного. Так закінчилася перша з трьох великих ер циклу існування світу — ера Творіння.

Однак матеріальне творіння виявилося вразливим для сил зла. На нього відразу ж накинувся Злий Дух. Він увірвався у світ через нижню сферу кам’яного неба і зруйнував усю його досконалість. ВІН винирнув з води, зробивши велику її частину солоною, ринувся до землі, і там, куди він проникав, утворилися пустелі, висушив рослини, убив тварин і першу людину, навіть порушив нормальний хід небесних світил, створивши комети й метеори. Зрештою він напав на вогонь і зіпсував його димом. Тільки об’єднаними зусиллями семи вищих божеств удалося не тільки відновити, але й збільшити все раніше створене. "Золотий вік", що згодом настав на землі, був пов’язаний з ім’ям царя Иїми, у державі якого не було ні спеки, ні холоду, ні заздрості, ні самої смерті. Ахурамазда запропонував Йїмі проголосити себе пророком нової релігії, але той відмовився. Тоді Ахурамазда, давши йому відповідні інструменти (золоту стрілу і батіг), доручив розширити землю, то стала тісною від людей й худоби. Це Йїма робив тричі.

Однак Злий Дух не заспокоївся і разом зі своїми помічниками — девами, яких він створив, щоб протистояти силам добра, продовжував нападати на світ, заподіюючи збитки матеріальним творінням і викликаючи моральні пороки і духовне зло в людях.

У цій боротьбі й проходить друга епоха творіння, в якій живемо й ми, — ера Змішання.

Проте, як проголошувало нове одкровення, отримане Заратуш-трою, людство має з благими божествами спільне призначення — перемогти зло і відновити світу його первісному досконалому вигляді. Знаменна мить, коли це станеться, буде означати початок нової ери — ери Розділення.

Доти, доки не настане нова ера, душа людин и після її смерті мусить залишати світ і повертатися до нематеріального стану. При цьому людську душу судитимуть за те, що вона робила протягом усього життя. Для цього вона повинна підійти до підніжжя Гори Справедливості, звідки до її вершини веде особливий міст. На вершині Гори сидить Мітрата його помічники, що зважують думки, слова і справи кожної душі: добрі — на одній чаші, погані — на другій. Якщо добрих справ виявлялося більше, душа вважається гідною раю. Міст розширюється, стаючи зручним і безпечним для проходу. Гарна дівчина, яка уособлює власну совість кожної людини, веде душу вгору. Якщо ж ваги схилялися в бік зла, тоді міст звужувався і ставав наче лезо клинка, а огидна відьма, яка зустрічала душу на мосту, тягла її вниз у пекло, де грішник мав пережити "довгий вік страждань, темряви, поганої їжі та скорботних стогонів". Таким чином, душі і праведників, і грішників, кожна в заслуженому ними місці, очікуватимуть момент Розділення. Тоді, і тільки тоді, настане Останній Суд, коли праведники будуть відділені від грішників, — як від тих, хто дожив до цього часу, так і від тих, котрі були вже засуджені раніше. З гір потече річка з розплавленого металу. Всі люди пройдуть крізь цю річку, але одним вона здаватиметься парним молоком, а інші щезнуть з лиця землі. Демони-деви й сили темряви будуть знищені в останній великій битві з добрими божествами. Річка розплавленого металу потече вниз, у пекло, уб’є Ангра-Майнью і спалить останні залишки зла у світі.

Потім Ахурамазда і добрі божества приготують містичний напій — "білу хаому", що дарує всім безсмертя. Люди стануть як боги — єдиними в думках, справах і вчинках, не старітимуть, не знатимуть хвороб, будуть вічно радісними і щасливими. Гори й долини поступляться місцем долинам, наповненим різноманітними тваринами та рослинами, що виникли ще в епоху Змішання.