Розділ 45 Успіх

Успіх

До кімнати увійшли разом цілителька Вогненна Плетениця й Бірюза. Цілителька подала мені високу склянку води. Цього разу вода була не такою холодною, як першого, — пальці похололи від страху. Темношкіра жінка також дещо мені принесла. Вона вручила мені плаский трикутник із ручкою.

— Я подумала, ви захочете подивитися, — мовила Вогненна Плетениця з теплою усмішкою на вустах.

Напругу мов рукою зняло. У душ не було ні страху, ані недовіри. Тільки доброта, адже вони присвятили все життя зціленню.

Бірюза простягала мені люстерко.

Я поглянула на себе й затамувала подих.

Моє обличчя було таким, як я пам’ятала його з часів Сан-Дієго. Тоді я сприймала його як належне. На правій щоці шкіра була гладенька як персик. Хоча якщо придивитися уважніше, можна було розгледіти, що вона трішки рожева й не така смаглява, як ліва щока.

Це обличчя належало Вандрівниці, душі. Воно ідеально вписувалося в атмосферу цивілізації, де не було ні насильства, ні жаху.

Раптом я усвідомила, чому мені не довелося докладати жодних зусиль, щоб обдурити цих добрих створінь. Мені було легко з ними говорити, бо я розуміла їхні правила спілкування. Моя брехня мала би… ні, мала бути правдою. Зараз я мала виконувати своє покликання — викладати в університеті чи подавати в ресторані. Вести спокійне мирне життя на благо всіх.

— Ну, як вам? — запитала цілителька.

— Та просто чудово. Дякую.

— Лікувати — це для мене задоволення.

Я ще раз подивилась у дзеркало, цього разу помічаючи те, що було не таким чудовим. Брудне скуйовджене волосся з посіченими кінчиками. Воно зовсім не блищало — виною всьому саморобне мило й погане харчування. Хоча цілителька змила кров мені з шиї, та досі була брудна від червонуватої глини.

— Мабуть, час зав’язувати з походами. Мені не завадило б відмитися, — пробурмотіла я.

— Часто ходите на природу?

— Останнім часом — увесь вільний час, Мене… не відпускає пустеля.

— А ви хоробра. У місті я почуваюся набагато безпечніше.

— Я не хоробра — просто інакша.

В дзеркалі відбивалися знайомі горіхові очі. Темно-сірі по краю, потім горіховий кружечок, і ще один кружечок — зіниця — карамельно-коричневий. А зсередини ледь помітно ясніє срібний відблиск, додаючи кольорам насиченості.