Розділ 45 Успіх

— Слухайте, я заведу джип у схованку, добре? У нас є ліки для Джеймі, й ми поспішаємо. Байдуже, що ви там собі думаєте, а сьогодні вам ліпше не ставати мені на дорозі.

Джип зрушив із місця. Звук змінився — ми заїхали в печери.

— Гаразд, Вандо. Все добре. Ходімо.

Рюкзак уже був у мене за спиною. Я вилізла з джипа й спробувала намацати стіну. Джаред зловив мене заруку.

— Залізай, — мовив він і завдав мене собі на плечі.

Цього разу я не почувалася так безпечно: Джаред притримував мене однією рукою. Другою він, мабуть, стискав рушницю. Мені це не подобалося, але почувши тупіт десятка ніг, що бігли тунелем, я не могла не думати про неї з вдячністю.

— Джареде, ти — бовдур! — волав Кайл. — Про що ти тільки думав?

— Охолонь, Кайле, — втрутився Джеб.

— Вона поранена? — схвильовано запитав Іян.

— Забирайтеся з дороги, — мовив Джаред цього разу спокійніше. — Я поспішаю. З Бандою все гаразд, але вона наполягла, щоб я зав’язав їй очі. Як Джеймі?

— У нього гарячка, — відповів Джеб.

— Банда дістала все, що нам потрібно.

Джаред рухався швидко, тунель стелився вниз.

— Давай я її понесу, — запропонував Іян.

— Їй і тут непогано.

— Все добре, не хвилюйся, — сказала я Іянові.

Знову підйом. Незважаючи на мою вагу, Джаред біг. Я чула, як за нами біжать усі решта.

Я одразу зрозуміла, коли ми опинилися на майдані,— почулися обурені вигуки й злісне перешіптування.

— Геть із дороги, — волав Джаред. — Док із Джеймі?

Я не розібрала відповіді. Джаред міг давно опустити мене на землю, але не хотів марнувати дорогоцінні секунди.