Розділ 45 Успіх

— Всі душі — друзі,— відповіла я спокійно.

— З тобою все гаразд? — запитав Джаред.

— Мене зцілили.

— Дай подивлюсь.

Я простягнула йому ліву руку з ледь помітним шрамом.

Джаред приголомшено охнув.

Зашурхотів плед: це Джаред виліз із-під нього й протиснувся на пасажирське сидіння. Рюкзак він поклав собі на коліна, попередньо зваживши його в руці.

Коли ми проїжджали попід ліхтарем, він зиркнув мені в обличчя — і знову охнув:

— Твоє обличчя!

— Ну звісно. Його також зцілили.

Джаред підняв руку, й вона нерішуче зависла в повітрі.

— Боляче?

— Анітрохи. Ніби нічого й не було.

Його пальці ніжно лоскотали зцілену шкіру. По щоці пробігли мурашки, але це все реакція на Джаредів дотик. Проте Джаред одразу ж повернувся до справи.

— Вони нічого не запідозрили? Як гадаєш, викличуть шукачів?

— Ні. Я ж казала, що душі нічого не запідозрять. Вони навіть не перевіряли моїх очей. Мені була потрібна допомога, тож мені допомогли, — я знизала плечима.

— Що тобі вдалося дістати? — запитав Джаред, розстібаючи рюкзак.

— Усе, що потрібно Джеймі… якщо ми повернемося вчасно… — я автоматично зиркнула на годинник, хоча зараз час нічого не означав. — І на потім вистачить. Я взяла тільки найпростіші ліки.

— Ми встигнемо, — пообіцяв Джаред, вивчаючи білі флакончики. — «Розгладжування»?

— Це не дуже важливі ліки. Але я знаю, як вони діють, тому…