Розділ 45 Успіх

— Іян має рацію — гірше вже не буде. Якщо ці ліки вб’ють Джеймі…— він знизав плечима, згорбився й відійшов убік.

— Ні! — вигукнула Шерон.

Ніхто не звернув на неї уваги.

Я стала навколішки біля Джеймі, стягнула з плечей рюкзак і смикнула його, розкриваючи. Понишпорила всередині, поки не знайшла «Знеболювальне». Загорівся ясний промінь ліхтаря й освітив обличчя Джеймі.

— Іяне, води, будь ласка.

Я відкрутила кришечку й витягнула один малесенький квадратик. Потягнувши Джеймі за підборіддя, щоб розтулити йому рот, я відчула, як палає його шкіра. Поклала квадратик йому на язик і, не озираючись, простягнула руку. Іян подав мені миску з водою.

Обережно я влила трохи води в рот Джеймі, щоб ліки потрапили в шлунок. Пересохлим горлом Джеймі насилу ковтнув.

Я кинулася божевільно шукати тоненький флакончик-спрей. Нарешті відшукавши, зняла кришечку й одним швидким рухом розсіяла хмаринку ліків біля обличчя хлопчика. Я з нетерпінням чекала, поглядаючи на його груди, поки він її вдихне.

Я торкнулася обличчя Джеймі — воно просто палало! Я кинулася на пошуки «Від гарячки», сподіваючись, що ліки будуть такі ж прості у використанні. Кришечка відкрутилася, і виявилося, що під нею знов квадратики, цього разу блакитні. Я полегшено зітхнула й поклала один Джеймі на язик. Підхопила миску і вилила трохи води між його сухі губи.

Цього разу він одразу ж ковтнув — йому ставало легше.

Обличчя Джеймі діткнулася ще одна рука. Я упізнала довгі тонкі пальці Дока.

— Доку, є гострий ніж?

— Є скальпель. Хочеш, щоб я відкрив рану?

— Так, тоді я зможу її почистити.

— Я також думав про це… хотів випустити гній… але біль…

— Зараз Джеймі нічого не відчуватиме.

— Погляньте на його обличчя, — прошепотів Іян, схилившись.

Джеймі був уже не такий червоний. Тепер обличчя його набрало природного здорового відтінку. На чолі досі поблискував піт, але я знала, що той просто не встиг висохнути. Ми з Доком водночас торкнулися чола хлопчика.

«Працює! Так!» — ми з Мелані одностайно зраділи.

— Ти ба, — видихнув Док.