Розділ 45 Успіх

Він швидко кивнув і продовжив переглядати вміст рюкзака. І бурмотів назви собі під носа.

— «Знеболювальне»? І справді помічне?

— Дивовижно, еге ж, — засміялась я. — Якщо поранишся — продемонструю… Жарт.

— Знаю.

Він дивився на мене широко розплющеними очима. Я нічого не розуміла.

— Що таке?

Мій жарт не був аж таким кульгавим.

— Тобі вдалося! — голос Джареда був сповнений подиву.

— А не повинно було вдатися?

— Ні, просто… я не міг повірити, що в нас вийде.

— Ти не вірив? Тоді навіщо… навіщо дав мені шанс?

— Краще померти, але спробувати, ніж утратити Джеймі,— прошепотів Джаред.

На якусь мить від емоцій у мене в горлі застряв клубок. Мел також не могла мовити й слова. На мить ми стали сім’єю — ми всі.

Я прокашлялася. Не варто перейматися через нездійсненну мрію.

— Це було просто. Напевно, у будь-кого вийшло б, головне — поводитися природно. Цілителька оглядала мою шию, — рука сама потягнулася до шраму. — Твій шрам занадто грубий, але тепер, коли в нас є все необхідне, Док зможе це виправити.

— Навряд чи нам удалося б поводитися природно.

Я кивнула.

— Так. Для мене це легко. Я знаю, чого від мене очікують, — я ледь помітно усміхнулася. — Я така ж, як вони. Якби ви мені довіряли, я б змогла дістати вам усе, що забажаєте.

І я знову засміялася. Стрес минався, і мені раптом стало дуже смішно. Цікаво, чи усвідомлює Джаред, що заради нього я готова зробити все на світі?

— Я тобі довіряю, — прошепотів він. — Я довіряю тобі наші життя.