Розділ «ХIII»

Цiєї дiлянки роботи я нiкому не мiг довiрити. Сергiй керував машиною справно i за якусь годину, незважаючи на затори, ми пiд'їхали до зоопарку. Не маючи упевненостi, що дiю правильно, я розшукав потрiбну менi людину. Ним виявився Геннадiй, молодий чоловiк рокiв тридцяти. Саме вiн доглядав за крокодилами, яких у зоопарку на цей момент було аж п'ять. Вiн усiвся поруч i запитливо глянув на мене.

— Геннадiю, дякую, що погодилися зустрiтися, — почав я, виймаючи посвiдчення. — Моє прiзвище Рибак, звати Анатолiй. Приватний детектив. Розслiдую справу про зникнення, яка наглухо зависла в органах внутрiшнiх справ. Мене найняли родичi зниклого. Я приватна структура i ви, звiсно, можете не розмовляти зi мною взагалi. Але тодi буду змушений подати звiт у слiдчi органи про те, що ви вiдмовилися спiвпрацювати i вони з'ясовуватимуть чому. Їм уже не зможете вiдмовити. У разі вашої згоди допомогти я заплачу вам гонорар сто доларiв, якi, гадаю, не зайвi для вас. Протоколiв не веду. Нiде вас не згадуватиму. I розмова нi до чого вас не зобов'язує. Ви погоджуєтеся допомогти?

На пiдтвердження своїх намiрiв витяг стодоларову купюру i, поклавши в конверт, пiдсунув ближче до нього. Аргумент спрацював.

— А що вас цiкавить? — обережно запитав молодик.

— Ви торiк не виїжджали з терарiумом?

— Я не виїжджаю взагалi. Для цього є iншi люди.

— Гаразд. Тодi скажiть менi, тiльки не дивуйтеся. Скiльки випорожнень за день дають вашi вихованцi, тобто крокодили. Точнiше, скiльки днiв треба, щоб назбирати пiвмiшка?

Очi його полізли на лоба, вiн вiд здивування похитав головою.

— Ну i питаннячка у вас… I за це ви збираєтеся платити «зеленi»?

— За це також, берiть. Я мушу все знати, i вiд вас залежить як.

— Тижнiв чотири-п'ять, — швидко вiдповiв Геннадiй, ховаючи грошi. — Їхнi випорожнення дуже водянистi. Висохне — мало що лишається, тiльки сморiд. До того ж, часто вони «ходять» у воду. Стараємося не дозволяти, легше каку поприбирати, нiж воду у басейнi мiняти. Проте усяке трапляється…

— Прекрасно. А куди ви їх дiваєте?

— Туди, куди i всi випорожнення тварин з усього зоопарку. Є центральний колектор. Тодi вивозиться.

— Геннадiю, — я пильно подивився на нього. — За наступну iнформацiю заплачу ще, якщо, звiсно, вона виявиться правдивою. Хтось цiкавився цим «продуктом»? Може хтось збирав їх для використання, скажiмо, у садiвництвi?

— Не знаю, чи у садiвництвi, але… Словом, торiк менi довелося це «багатство» збирати i… складати. Потiм його забрали.

— Хто? — у мене аж затремтiли руки.

— Не знаю хто. А просив не вивозити Хома. Олександр Петрович Хома. Вiн у нас старший науковий спiвробiтник по усiх рептилiях. Але я вам цього не казав. На хрiна менi тертя на роботi?

Оце поворот… Не вiрилося, що отак запросто я мiг влучити «у десятку».

— А йому навiщо?