Розділ «VI»

Майор Прокопчук — людина твереза та контактна, з якою загалом було приємно мати справу. Звiсно, існував певний механiзм його заохочення з боку «п'ятiрки», проте навiть за наявностi такого механiзму людина могла б надавати свою допомогу формально. Прокопчук був не таким.

— Скажiть, а ви самi як думаєте, ну, чисто мiж нами, — наполягав я. — Ваша неофiцiйна думка… Що в даному випадку мало мiсце? — я багатозначно подивився на нього. — Ви ж знаєте, у нашiй роботi не все лягає на папiр. Є власна думка, iнтуїцiя i так далi. Скажiть тiльки менi.

— Тiльки вам… — посмiхнувся Прокопчук. — Ну, по-перше, давай на ти, щоб простiше. А по-друге… З матерiалами ти знайомий. Людина ти, скажiмо так, не зi сторони. Андрiйович взагалi вважає одним з кращих детективiв на сьогоднi…

Я мовчав, пропускаючи повз вуха його iронiю.

— Так от, — вiв далi майор, — скажи спочатку свою думку. Що у справi не дороблено? Де є проколи? Де помилилися, не допрацювали? Де корупцiя? Може, що навмисно увагою обiйшли, приховали… Ну що, виникали подiбнi думки, коли знайомився?

— Нi, — менi довелося лише розвести руками.

— Ну ось… — подiбний жест повторив i Прокопчук. — Чого ж ти хочеш? Можу тiльки завiрити, що iнших, як ти кажеш, власних версiй зникнення Чумака, окрiм тих, що розроблялися, у мене немає.

— Отже, звичайний «глухар», — прокоментував я.

— Звичайний, це якби пропав дрiбний комерсант Iваненко з лотка номер сто двадцять вiсiм на мiсцевому ринку. А тут iдеться про Андрiана Чумака. Отже, не звичайний. Проте «найглухiший». Це якщо тебе цiкавить моя особиста думка.

Довелося лише почухати потилицю.

— А ось те, що ти просив. Вiдповiдь ДАI на наш запит. Машина Зварича «Мiцубiсi-лансер» оформлена на його дружину, Зварич Людмилу Кирилiвну. У техпаспортi проставлена вiдповiдна графа про те, що керувати має право її чоловiк, що вiн i робить. До речi, i маленька «ренушка» також оформлена на неї. Правда, у техпаспортi жодних розпоряджень щодо особи чоловiка немає. Та власне, вiн би туди й не влiз…

Я перечитував ще раз щойно почуте вiд Прокопчука i вiдчував завзяття. Он воно як. Кабiнет Зварич продав. Позбувся права власностi на нього. Причому так, що це не викликало найменшого подиву — своєму напарнику зiпхнув. Швидко i все шито-крито. Дорогу рушницю також продав. Продавати машину не було сенсу — нею i так розпоряджалася дружина, як i квартирою, до речi. Складалося враження, що стоматолог збирався кудись чкурнути — екстрено й очевидно надовго. I це буквально перед зникненням Чумака. Думка ж про те, що Зварич замислив «прибрати» друга i так страхувався вiд подальшої конфiскацiї майна у випадку розкриття злочину, була надто примiтивною.

— Давай, — прощаючись, подав руку майор. — Коли що — звертайся. Усе, що можу. Важелiв у мене бiльше, а слiдство триває. Тож приходь. Технiчний бiк справи i так далi… Чесно кажучи, i я був би не проти його знайти…

Та прийняти його шефство повною мiрою я не мiг. Це було моє слiдство. I тiльки я мав розпоряджатися його результатами. Тим паче, попри всю привiтнiсть майора i запевнення Андрiйовича, упевненим можна бути лише у собi. Усi iншi — стороннi.

Саме тому наступне завдання довелося виконувати власноруч, хоча за допомогою Прокопчука це було б значно легше.

Усе робилося через старi зв'язки — через знайомих або через знайомих знайомих i з обов'язковою оплатою неофiцiйних послуг. Суми були невеликі, оплачував їх з власної кишенi, яка вiд початку слiдства значно поважчала, i включав до перелiку необхiдних витрат. Перше я вгадав одразу. Треба ж так! Зiграла роль доречна аналогiя, яку я привiв, дискутуючи з ним про рушницю. За мiсяць до зникнення Чумака Михайло Зварич зiбрався розлучатися з дружиною! Принаймнi подав документи до РАГСу, причому не до мiсцевого вiддiлення, а трохи подалi. I усе знову ж таки тишком-нишком. Та згадок про це у справi не було. Щоправда, розлучитися остаточно не довелося. Подружжя забрало заяву про розлучення через тиждень пiсля зникнення Чумака.

Часто люди вдаються до такого в одному випадку. Довелося шукати кiнцi в агентствi «Аерофлот». I я знову втрафив!

За тиждень до зникнення Чумака Зварич придбав квиток до Штатiв! Вiн взагалi збирався виїхати з країни! А те, що сталося потiм, вражало не менше. Через три тижнi пiсля зникнення Чумака i за день до свого вильоту Михайло здав квиток. Передумав летiти.

Недопрацювали ви, пане майоре, лiнiю Зварича…