Розділ «ХIII»

— Є i давно, — заперечив я. — У мене одне з найпотужнiших агентств у країнi. Розслiдуємо всiлякi справи. Iнодi навiть бiльш вдало, анiж менти.

Обоє мовчки вичiкували.

— Хлопцi, — сказав я, — однаково ви не на уроцi. Поговорiть зi мною. Протоколу я не веду, ловити вас також не збираюся — я ж не мент. От, навiть премiальнi на такий випадок в агентствi передбаченi. За покази п'ятдесят гривень на свiдка.

Хлопцi мовчки взяли по купюрi, хоча й ще досi почувалися не у своїй тарiлцi.

— Цiкавить мене ваш учитель. Той, що Iгор Тарасович. Знаєте такого?

— Н-нормальний чувак… — знизав плечима вищий.

— А що вiн зробив? — запитав другий, запалюючи цигарку.

— Чому ж обов'язково зробив? — не зрозумiв я. — Якщо цiкавимося людиною, це ще не означає, що він злочинець. Розслiдування — рiч складна. Доводиться знайомитися з купою людей, шукати кiнцi. В даному випадку мене цiкавить ваш учитель бiологiї. Хочу знати, що за один.

— Правильний пацан загалом, — упевнено вiдповiв нижчий.

— Не можу сказати нiчого поганого, — додав iнший. — Не псих.

— А що, iншi усi психи? — здивувався я.

— Майже. Принаймнi здорового глузду бракує. Тарасович нiколи не примушує. От менi, наприклад, для чого всякi ботанiки? Я хочу програмiстом бути. Навiщо менi його тичинки i все тiпа таке? Другi психують, а вiн розумiє.

— Прикиньте, хто нас тут за людей вважає? — завiвся нижчий. — Кого нашi проблеми цiкавлять? А вiн завжди з повагою. I з наших нiхто йому западла вiдповiдно не зробить.

— Ну, це схвально, — вiдповiв я. — А ще щось цiкаве можете розповiсти про нього?

— А що цiкаве… Сильно вiн «тащиться» вiд отих рослин всяких. У теплицi гурток веде. Це пацанiв, що на гуртку ботанiчному, треба питати. Вони з ним каву п'ють. Хочете — ми приведемо.

— А ще вiн у роз'їздах постiйно, — згадав нижчий. — Як не одна ботанiчка, то друга замiняють. А вони ж закумаренi обидвi — немає з ким говорити.

— Ну а… — я замислився, що iще мiг би витягти з цих не особливо контактних свiдкiв. — Ну а кликуха яка у нього?

— У кого — Тарасовича?

— Ну а у кого ж. Усi вчителi мають. На нього що ви «повiсили»?

— Хмм… Це не ми. До нас постаралися…