Розділ без назви (29)

Р. 31[49].

ПРОТОКОЛ ДОПИТУ

Михайлина Стасів (друге ім’я Софія, кличуть Михася),

дочка Штефана та Єлизавети з Прокопишиних,

народилася 7. ХI. 1926 р. в с. Божиків

Бережанського району Тернопільської області,

українка, освіта — сім класів гімназії, з родини рільників,

незаміжня (наречена Василя Мандзюка — Стодолі).

Член ОУН від 1941 р., псевдо Черешня, Волошка.

Агентка УМГБ від серпня 1947 р.

Такою була обов’язкова «шапка» до мого переслухання Михасі, яку я теж знав з 1945 року. Перед допитом Броз дав мені деякі напучення, зокрема і формулювання «агентка УМГБ від серпня 1947 р.». Я зробив принципове зауваження: мовляв, ми ще не знаємо, чи Михася агентка, чи ні, це мусить підтвердити слідство.

Броз поблажливо всміхнувся на моє м’якосердя і сказав, що, коли це не буде доведено, ми зробимо об’єктивні висновки і знімемо звинувачення. Але не треба бути лемішкою, наголосив він, у кожному допи­ті все вирішує наступальність, суворий вимогливий тон і несподівані запитання, які виводять допитуваного з рівноваги, руйнують його заздалегідь побудовану систему захисту. Від уміння ставити неочікувані, каверзні запитання залежить успіх справи.

— Наприклад?

— Ти це вмієш! — наполягав він. — Не придурюйся.

— І все-таки?

— Наприклад, запитай, коли вона почала з ним спати.­

— Це суттєво?

— Надзвичайно, — сказав Броз. — Не менш суттєво, ніж те, коли вони вперше зустрілися після того, як Стодоля став агентом. Чому, дізнавшись, що він живий, подруга Волошка не повідомила про це комусь із членів Організації?

— А може, після того вони не стрічалися?

— Такого не може бути.