Розділ без назви (29)

— Я сказала, що сама б його застрілила.

— А він?

— Засміявся і сказав, що я мухи не годна вбити, не те що людину. «Мухи — так, — погодилася я. — А зрадника — без вагань. І припини дурні жарти». Василько пригорнув мене, поцілував і сказав, що я найсильніша дівчина в нашій революції. А якщо не найсильніша, то вже точно найвродливіша.

З тим був згоден і я.

Потім Стодоля знов відпровадив Михасю до своїх у село Раковець і, як виявилося, дуже вчасно. Вид­но, хтось доніс більшовикам, що в трощі таборують підпільники (казали, що це зробив провокатор Ох), бо наступного дня над Стрипою з’явилося два літаки, які скинули на очерет кілька бомб. Чепігу вбило, трьох посікло, і серед них — Стодолю. Він дістав небезпечне поранення майже в пах, зачепило артерію, і через велику втрату крові Стодолі довелося довго відлежуватися. Після видужання провідник Буревій відсторонив його від СБ і доручив налагодити лінію зв’язку над Стрипою.

— Подруго Волошко, — втрутився я. — Як це сприйняв сам Стодоля? Чи він без жалю залишив Безпеку, чи мав серце на провідника Буревія за те, що позбувся видного місця?

— Він не з тих, щоб жалітися. Але якось прохопився переді мною, що хтось несправедливо клепає на нього Буревієві. Що провідник стягнув його з посади окружного СБ не через поранення, а через брехливі наклепи, обмови. І після того почалося те, що мені не могло навіть приснитися.

— Що? Що почалося?

— Василько почав пити горілку. Раніше він бридився алкоголем, я вже казала, що не вживав його навіть замість наркозу, а тут… маєш. Він і курити почав, і лаятися так, як ніколи не вмів. На мої докори відповідав: якщо мене мають за пияка, то мушу бути таким. Най буде чесно, як є.

— А хто, на думку Стодолі, міг зводити наклепи на нього перед провідником Буревієм?

— Цього він не знав. Принаймні мені такого не казав ніколи.

— Ну, хтось же мав на нього зуб?

— Не знаю.

— А ваша думка яка з цього приводу?

Михася подивилася на мене здивовано і трохи з цікавістю.

— Ви про що?

— Стодоля міг комусь заважати? — спитав я.

— Чим він міг заважати?

— Різне буває. Комусь могло не подобатися хоч би те, що в нього є ви.

— Облиште, — сказала вона. — Так можна зайти далеко.