Розділ «Термінологічний словник»

Комплементарні (лат. complementum — доповнення) гени — два домінантні неалельні гени, які нарізно не діють, а разом спричиняють розвиток певної ознаки.

Комплементарність — просторова відповідність поверхонь взаємодіючих молекул чи їхніх частин, що забезпечує утворення вторинних зв'язків.

Кон'югація (лат. conjugatio — з'єднання) — попарне тимчасове зближення гомологічних хромосом у мейозі, під час якого можливий обмін гомологічними ділянками між ними.

Конкордантність (лат. concordare — узгоджуватися) — подібність близнюкових пар за певною ознакою.

Кровноспоріднений шлюб — шлюб між родичами, які мають спільного предка.

Кросинговер (англ. crossing-over — пересічне схрещування) — обмін ідентичними ділянками між хроматидами гомологічних хромосом, які кон'югують у профазі І мейозу.

Крузона синдром — аутосомно-домінантний синдром, який полягає у передчасному закритті швів черепа, що обмежує його ріст та призводить до деформації; основні симптоми: короткоголовість, високий череп конічної форми, зміщення очних яблук за межі очних западин, широко розташовані очі, косоокість, мимовільні ритмічні коливальні рухи очей, дзьобоподібний ніс, мала верхня щелепа, рідкі шилоподібні зуби, ймовірні глухота, вроджені вади серця, розумова відсталість.

Леша — Найхана синдром — Х-зчеплене рецесивне захворювання, пов'язане з дефіцитом ферменту, що спричинює надмірний вміст сечової кислоти в сечі; основні симптоми: утворення сечових каменів, мимовільні хореїчні рухи, паралічі, розумова відсталість, самопошкодження пальців та губ унаслідок їх кусання.

Локус (лат. iocus — місце) — місце розташування гена в хромосомі.

Лоренса — Муна синдром — спадкова хвороба (здогадно аутосомно-рецесивна), що має такі основні симптоми: ожиріння, вади розвитку головного мозку, що спричинюють розумову відсталість, порушення зору з поступовою його втратою, дефекти серця та великих судин.

Мезоектодермальна дисплазія — Х-зчеплена домінантна патологія, яка полягає у порушенні розвитку середнього шару шкіри.

Мейоз (грец. meiosis — зменшення) — процес подвійного поділу ядра диплоїдної клітини, коли хромосоми подвоюються лише один раз, внаслідок чого утворюється чотири гаплоїдні клітини.

Менделюючі ознаки — властивості живого організму, які визначаються лише парою алелей одного гена і успадковуються за законами Г. Менделя.

Метод прийомних дітей — обстеження прийомних дітей, їх біологічних та прийомних батьків з метою визначення впливу спадковості та середовища на розвиток ознак.

Мігрень (фр. migraine, грец. hemicrania — біль у половині голови) — захворювання, що виявляється в повторюваних нападах сильного головного болю (від кількох разів на день до одного разу на рік).

Міоклональна (грец. mys — м'яз і kionos — безладний рух, метушня) епілепсія з "рваними" червоними м'язовими волокнами — спадкова форма мітохондріальних патологій головного мозку, що проявляється в молодому віці і за тяжкого перебігу призводить до смерті внаслідок епілептичного стану або дихальної недостатності.

Міопатії (грец. mys — м'яз і pathos — хвороба) — різнорідна група захворювань, що вражають переважно волокна скелетних м'язів: м'язові дистрофії, вроджені, запальні, метаболічні та токсикозні міопатії.

Міотонічна (грец. mys — м'яз і tonos — напруження) дистрофія (хвороба Штейнерта) — поширена форма спадкової м'язової дистрофії у дорослих, яка успадковується за аутосомно-домінант-ним типом і належить до хвороб експансії; проявляється в 20— 30 років ураженням різних систем органів: зменшенням маси м'язів кінцівок, обличчя, глотки та дихальних м'язів; прогресуючою слабістю та уповільненням рухів; функціональними вадами серця; порушеннями моторики шлунково-кишкового тракту; психічними аномаліями (байдужість, депресія, падіння рівня інтелекту); вадами зору, слуху, цукровим діабетом та ін.

Мітоз (грец. mitos — нитка) — основний спосіб поділу еукаріотичних клітин, що супроводжується подвоєнням хромосом і точним їх розподілом між дочірніми клітинами, внаслідок чого з однієї диплоїдної клітини утворюється дві.

Мітохондріальні енцефаломіопатії — група спадкових хвороб (синдром Кернса — Сейра, хвороба Лебера, хвороба Лея та ін.), що спричинюють порушення дихальних функцій мітохондрій і ураження численних систем органів організму внаслідок мутації генів мітохондріального геному; виявляються переважно в дитячому віці; основні симптоми: обмеженість рухливості очей, порушення функцій серця, нейросенсорна туговухість, вади зору через ураження сітківки, порушення координації рухів, раптові судоми тощо.