Розділ «5.7. Спадкова схильність до хвороб»

Поряд із хворобами, чітко детермінованими спадковістю (генами та хромосомами) або чинниками середовища (травми, опіки), є велика і різноманітна група захворювань, розвиток яких зумовлений взаємодією певних спадкових впливів (мутацій або поєднань алелей) і середовища. Цю групу хвороб називають хворобами зі спадковою схильністю.

Причини та особливості розвитку цих захворювань дуже складні, багаторівневі, остаточно не з'ясовані і різні для кожної хвороби. Однак загальновизнано, що існують спільні особливості розвитку таких захворювань.

Основою спадкової схильності до хвороб є широкий генетично збалансований поліморфізм популяцій людини за ферментами, структурними і транспортними білками, а також за антигенними системами. У популяціях людини принаймні 25—30% локусів (із приблизно 40 000) представлено двома і більше алелями. Отже, індивідуальні комбінації алелей неймовірно різноманітні. Вони забезпечують генетичну унікальність кожної людини, виражену не тільки у здібностях, фізичних відмінностях, а й у реакціях організму на патогенні чинники навколишнього середовища. Хвороби зі спадковою схильністю виникають в осіб із відповідним генотипом (поєднання "приваблюючих" алелей) у разі провокувальної дії середовища.

Захворювання зі спадковою схильністю умовно поділяють на такі основні групи: вроджені вади розвитку; поширені психічні та нервові хвороби; поширені хвороби середнього віку.

Найпоширенішими вродженими вадами розвитку є розщеплення верхньої губи та піднебіння, вивих стегна, клишоногість тощо. До психічних і нервових хвороб зі спадковою схильністю належать шизофренія, епілепсія, маніакально-депресивні циркулярні психози, розсіяний склероз та ін. Серед соматичних хвороб середнього віку часто трапляються псоріаз, бронхіальна астма, виразка шлунку та 12-палої кишки, ішемічна хвороба серця, гіпертензія, цукровий діабет тощо.

У зв'язку з успіхами розшифрування геному людини новими науковими досягненнями розширилися можливості генетичного аналізу механізмів виникнення хвороб зі спадковою схильністю, незважаючи на їх складність. Патогенез такої хвороби — складний, багатогранний і багаторівневий процес, тому значення спадкових чинників неможливо з'ясувати однозначно у всіх випадках. Часто важко відокремити чинники один від одного як стосовно інтенсивності, так і тривалості їх дії. Розуміння причин і перебігу хвороб зі спадковою схильністю ускладнюється ще й тим, що їх розвиток — результат взаємодії генетичних чинників (моногенних чи полігенних) із чинниками середовища, дуже специфічними чи менш специфічними. Лише найновіші досягнення у вивченні геному та складанні генних карт хромосом людини дають змогу наблизитися до виявлення ефектів головного аномального гена.

Кожне захворювання зі спадковою схильністю — це генетично гетерогенна група з однаковими клінічними кінцевими проявами. У кожній групі є кілька різновидів, обумовлених генетичними та негенетичними причинами. Наприклад, групу ішемічних хвороб серця можна поділити на кілька моногенних форм гіперхолестеринемій (підвищений уміст холестерину в крові).

Причини розвитку хвороб зі спадковою схильністю схематично наведено на рис. 5.19. їх кількісні поєднання у розвитку захворювань можуть бути неоднаковими у різних людей.

Для вияву хвороб зі спадковою схильністю необхідне конкретне поєднання спадкових і зовнішніх чинників. Чим вираженіша спадкова схильність і більший ті лив середовища, тим для індивіда вища вірогідність за хворіти (у більш ранньому віці та у важчій формі).

Рис. 5.19. Причини хвороб зі спадковою схильністю

Порівняльне значення зовнішніх і спадкових чинників у розвитку хвороб схематично показано на рис. 5.20.

Рис. 5.20. Співвідношення ролі генетичних і зовнішніх чинників у розвитку хвороб зі спадковою схильністю: І, II, III — ступені спадкової схильності (слабка, помірна, сильна відповідно); 1, 2, 3 — провокаційні чинники середовища різної сили; по шкалі — частка хворих (%)

На умовно визначено три рівні спадкової схильності та три ступені впливу середовища: слабкий, помірний та сильний. За слабкої спадкової схильності та незначного впливу середовища організм підтримує гомеостаз і хвороба не розвивається. Однак у разі посилення дії шкідливих чинників у певної частини осіб вона проявиться. За умови значної спадкової схильності до патології одні й ті самі чинники середовища спричинюють нездужання у більшої кількості людей.

Хвороби зі спадковою схильністю відрізняються від інших форм спадкової патології (генних і хромосомних) клінічною картиною. На відміну від генних, за яких усіх членів сім'ї пробанда можна поділити на хворих і здорових, клінічна картина хвороб із спадковою схильністю має безперервні переходи в межах однієї і тієї самої форми патології.

Захворюванням зі спадковою схильністю властиві відмінності в їх вияві і тяжкості перебігу залежно від статі та віку. Механізми поширення таких хвороб за часом достатньо складні, оскільки в популяціях як генетичні характеристики схильності, так і чинники середовища можуть змінюватися у різному напрямі.

Особливістю хвороб зі спадковою схильністю є підвищена частота (накопичення) у певних сім'ях, обумовлена їх генетичною конституцією. На рис 5.21 наведено приклади родоводів, обтяжених гіпертензією (а) та алергічними захворюваннями (б). Генеалогічний аналіз таких родоводів дає змогу точніше визначити прогноз перебігу патології в сім'ї, а також лікувальні та профілактичні заходи проти неї.

Рис. 5.21. Родоводи: а) гіпертензія; б) алергічні патології

Спадкова схильність до хвороби може мати моногенну або полігенну основу.

Моногенно зумовлена схильність до хвороб