Розділ «Термінологічний словник»

Гістидінемія — аутосомно-рецесивна патологія, що спричинює помірну затримку психічного розвитку, нестійкість настрою та поведінки, значні порушення моторики мови аж до повної німоти, тремтіння, судоми, розлад координації рухів тощо.

Голандричне (грец. holos — увесь і andros — чоловік) успадкування — успадкування ознак, визначених генами Y-хромосоми людини, що передаються від батька тільки синам і наявні в усіх поколіннях у кожного чоловіка.

Гомеостаз (грец. homoios — подібний, однаковий і stasis — стан) — здатність біологічної системи протистояти змінам і зберігати відносну динамічну сталість свого складу та властивостей.

Гомозигота (грец. homos — однаковий і zygote — з'єднаний у пару) — особина або клітина, що містить однакові алелі в ідентичних локусах гомологічних хромосом і продукує генетично рівноцінні гамети.

Гомологічні (грец. homología — згода) хромосоми — структурно ідентичні хромосоми, тобто такі, в яких аналогічні локуси розташовані в однаковій послідовності.

Гонадний (грец. gonaö — породжую) дисгенез (грец. dys — розлад і genesis — виникнення) — порушення розвитку статевих органів.

Гуанін — одна з двох пуринових основ нуклеотидів ДНК та РНК.

Дальтонізм — спадкове порушення кольорового зору, що полягає в нездатності розрізняти кольори (переважно червоний та зелений) і спостерігається переважно у чоловіків; ген, що спричинює хворобу, локалізований в Х-хромосомі.

Дебільність (лат. debilis — розслаблений) — легка ступінь олігофренії; основні симптоми: примітивність суджень та висновків, недостатня диференціація емоцій, обмежені здібності до навчання, знижена здатність до соціальної адаптації.

Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) — складний біополі-мер, що міститься в хромосомах, мітохондріяхта інших органоїдах клітини і є носієм спадкової інформації.

Делеція (лат. deletio — знищення) — втрата певної ділянки хромосоми, хроматиди чи гена.

Деменція (лат. de — без і mens — розум) — зниження інтелекту внаслідок органічного ураження головного мозку, що порушує здатність до побутової та соціальної адаптації.

Диплоїд (грец. diploos — подвійний) — клітина чи організм, які мають диплоїдний (подвійний) набір хромосом.

Дискордантність (лат. discordia — розлад) — несхожість близнюків за певною ознакою.

Дисплазія (грец. dys — розлад iplasis —утворення) — загальна назва наслідків неправильного формування частин, органів чи тканин організму.

Дистрофія (грец. dys — розлад і trophe — живлення) — розлад живлення тканин, органів або всього організму, що розвивається внаслідок спадкового чи набутого порушення регуляторних механізмів і супроводжується утворенням та накопиченням аномальних продуктів обміну в клітинах і тканинах.

Дитячий аутизм (синдром Каннера) — захворювання, ознаками якого є порушення спілкування дитини з навколишнім світом, насамперед з іншими людьми, мимовільна самоізоляція, що призводить до порушення розвитку емоційної сфери, мови, пізнавальних функцій та поведінки загалом.

Диференціювання (лат. differentia — відмінність) — виникнення відмінностей між однорідними клітинами та тканинами, змінювання їх у процесі розвитку організму, яке забезпечує формування спеціалізованих клітин, тканин та органів.

Діабет (грец. diabetes — прохідний) цукровий — хронічна ендокринна хвороба зі спадковою схильністю, зумовлена порушенням секреції або низькою біологічною активністю інсуліну (гормону, що забезпечує проникнення глюкози в клітини периферійних тканин), що супроводжується підвищенням вмісту глюкози в крові та сечі, порушенням усіх ланок обміну речовин, ураженням судинної системи.

Доліхоцефалія (грец. dolichos —довгий і kephaie — голова) — форма голови, за якої поздовжні розміри помітно переважають над поперечними.