Розділ «Термінологічний словник»

Ідіограма (грец. idios — своєрідний і gramma — запис) — схематичне зображення хромосомного набору, яке показує відносний розмір та форму хромосом.

Ідіотія (грец. ididteia — невігластво) — найтяжча форма олігофренії, що характеризується майже повною відсутністю відповідних психічних реакцій на зовнішнє середовище.

Імбецильність (лат. imbecilfus — слабкий) — середня ступінь олігофренії, що характеризується примітивністю, конкретністю та уповільненістю мислення, нездатністю до навчання і засвоєння абстрактних понять, грубими аномаліями мови, руховою незграбністю, примітивністю емоцій.

Імпринтинг (англ. imprinting — слід, відбиток) — явище, коли дитина одержує один набір хромосом з батьківським "позначенням" деяких генів, інший набір хромосом — з материнським "позначенням". Під час утворення у нащадка статевих клітин попереднє "позначення" стирається, а гени визначаються заново, відповідно до статі організму. Тому деякі гени, отримані від одного з батьків, перебувають в неактивному, або імпринтинговому стані.

Інбридинг (англ. inbreeding — розведення всередині) — схрещування між близько спорідненими особами організмів у природі.

Інверсія (лат. inversio — перестановка) — вид хромосомної аберації, за якої певна ділянка хромосоми повернута на 180°.

Інтерфаза — період між двома клітинними поділами.

Інтрони (лат. intro — всередину) — ділянки гена, що не несуть генетичної інформації.

Інфантилізм (лат. infantilis — дитячий) — 1) збереження у дорослих фізичних та психічних ознак, характерних для дитячого віку; 2) поведінка дорослого, подібна до поведінки дитини.

іРНК — інформаційна рибонуклеїнова кислота (інша назва — матрична рибонуклеїнова кислота, мРНК), що переносить інформацію від ДНК генів до рибосом, де відбувається синтез білка.

Істерія (грец. hystera — матка) — нервово-психічне захворювання, яке характеризується демонстративними емоційними реакціями, судомами, затьмаренням свідомості тощо.

Каріотип (грец. karyon — ядро і. typos — зразок) — диплоїдна сукупність хромосом організму, визначена їх кількістю, розміром і формою.

Карцинома (грец. karkinoma — роз'їдаюча виразка, рак) — злоякісна пухлина, рак.

Катаракта (грец. katarrhaktés — спадаючий, водоспад) — захворювання очей, що характеризується частковим чи повним помутнінням кришталика, що знижує гостроту зору аж до втрати.

Кернса — Сейра синдром — спадкова прогресуюча мітохондріальна хвороба, яка розвивається до 20-річного віку; основні симптоми: міопатія, обмежена рухливість очей, ураження сітківки, неврологічні порушення функцій серця і координації рухів, затримка росту, нейросенсорна туговухість, судоми, недоумкуватість тощо.

Кількісні ознаки — ознаки, які виявляються у вигляді неперервної мінливості від мінімального до максимального їх вираження, зокрема зріст, маса, колір шкіри та волосся, інтелект, темперамент тощо.

Клон (грец. klon — гілка, нащадок) — генетично однорідне потомство однієї особини, утворене нестатевим шляхом.

Код генетичний — система запису та збереження генетичної інформації в молекулах нуклеїнових кислоту вигляді послідовності нуклеотидів.

Кодон — три суміжні нуклеотиди у молекулі ДНК чи ІРНК (мРНК), що кодують одну з амінокислот або ініціюють початок (закінчення) біосинтезу білка.

Кольорова сліпота загальна — вроджена недостатність кольоросприйняття, спричинена гомозиготним станом рецесивних алельних генів X- та Y-хромосом, за якої чорно-біле сприйняття зберігається.