Розділ «6.3. Затримка психічного розвитку»

Як окремі групи станів з патологією розвитку або як симптоми неврологічних, психічних або соматичних захворювань розглядають вади психічного розвитку (рис. 6.3).

Вади психічного розвитку — проміжні між дебільністю та нормою форми інтелектуальної недостатності.

Поширеність затримок психічного розвитку як окремої групи станів у дитячих популяціях може досягати 10% від усіх випадків психічних вад. Якщо розглядати вади психічного розвитку як симптоми різних захворювань, то вони трапляються значно частіше.

Психічні вади проявляються у вигляді затримки розвитку різних сфер психічної діяльності (моторної, пізнавальної, емоційно-вольової, мовної) з раннього віку внаслідок уповільнення дозрівання відповідних структур головного мозку.

Рис. 6.3. Місце вад психічного розвитку на графіку розподілу інтелекту в популяції

Діагностування затримки психічного розвитку можливе з перших місяців життя. В одних випадках яскравіше проявляється затримка розвитку емоційної сфери, в інших — незначна затримка розвитку інтелекту.

Уповільнення дозрівання психічних функцій може варіювати від легкого ступеня до вираженого. За легкого ступеня затримки психічного розвитку формування вікових рухових і мовних навичок, емоційних реакцій, ручних умінь, комунікативних взаємодій та інших нервово-психічних функцій запізнюється в межах одного вікового періоду, за середнього — більш ніж на один віковий період, а за тяжкого — перевищує два вікові періоди.

Причини затримки психічного розвитку гетерогенні. На основі загальновизнаної класифікації виокремлюють конституціональну, соматогенну, психогенну та залишково-органічну форми цієї групи спадкових патологій.

Конституціональна форма затримки психічного розвитку характеризується обмеженістю психіки з інфантильним, шаблонним, примітивним мисленням. Однак такі хворі нерідко мають гарну пам'ять, великий запас уривчастих знань, ведуть себе правильно за звичних ситуацій.

Соматогенні психічні розлади (астенія та ін.) супроводжують хронічні соматичні хвороби, наприклад, гіпертонічну хворобу, черепно-мозкову травму, інфекцію тощо.

Психогенні розлади психіки спричинені дією психічних травм. До них належать неврози та реактивні психози.

Залишково-органічними вадами психіки вважають стійкі залишкові явища перенесеної психічної хвороби, наприклад афазію — розлад мови, який полягає в утраті здатності користуватися словами та реченнями для вираження думок та почуттів. Вона виникає внаслідок ураження певних зон кори та підкіркових структур головного мозку.

Дослідження, присвячені ролі генетичних чинників в етіології затримки психічного розвитку, практично відсутні, бо ці патології позбавлені тяжкого, грубого характеру, трапляються в найрізноманітніших за добором і ступенем вияву поєднаннях. Вони належать переважно до вищих психічних функцій, механізми передання яких від покоління до покоління вивчені недостатньо.

Генетичні чинники істотно позначаються на конституціональних формах затримки психічного розвитку. Це підтверджує повторення у низці поколінь характерних ознак статури та особистості.

Значення спадкових чинників за соматогенної психічної патології, як правило, залежить від основних соматичних захворювань.

Найбільшу роль генетичні чинники відіграють в етіології залишково-органічних порушень психіки.

Розглянуті вади психічного розвитку характеризуються оборотністю багатьох розладів, тобто відносно сприятливим прогнозом. В одних випадках затримка з часом повністю зникає, в інших — можливе деяке недорозвинення тієї або іншої функції або її компенсація іншими. Іноді зберігаються вияви мінімальної мозкової дисфункції, а також такі розлади як синдром дефіциту уваги, специфічні розлади шкільних навичок.