Розділ «5.5. Хромосомні хвороби»

Унаслідок порушень процесу утворення гамет в одного із батьків (нерозходження пари гомологічних хромосом у процесі мейозу) виникають хромосомні захворювання. Такі аномалії майже не успадковуються (всього 3—5%), а виникають щоразу заново. Хромосомні порушення зумовлюють приблизно половину всіх викиднів та 7% мертвонароджених.

Хромосомні захворювання — патології, спричинені структурними порушеннями (абераціями) певних хромосом або змінами їх кількості.

Загальною особливістю всіх хромосомних хвороб є множинність ураження. Це черепно-лицьові дефекти, вроджені вади розвитку внутрішніх органів і частин тіла, уповільнений внутрішньоутробний та постнатальний ріст і розвиток, відставання психічного розвитку, порушення функцій нервової, ендокринної та імунної систем. У разі кожної форми хромосомної хвороби спостерігається 30—80 різних відхилень від норми, які можуть бути наявні в інших формах. Деякі хромосомні захворювання характеризуються лише певним поєднанням відхилень у розвитку, а не специфічними вадами, що використовується в клінічній і патологоанатомічній діагностиці.

Патогенез хромосомних хвороб починається на ранній стадії ембріогенезу, тому при народженні всі основні дефекти розвитку вже наявні (окрім вад розвитку статевих органів). Найбільш специфічні для певного синдрому ознаки зумовлені порушеннями генетичного матеріалу порівняно невеликих сегментів хромосом. Так, специфічні клінічні симптоми синдрому Дауна спостерігаються при трисомії сегмента довгого плеча 21-ї хромосоми (21-^22.1). Для розвитку синдрому Лежена при делеціях короткого плеча 5-ї хромосоми найважливіша середня частина сегмента (5рЇ5). Характерні ознаки синдрому Едвардса пов'язані з трисомією сегмента хромосоми 18-дІІ.

2/3 хромосомних аномалій становлять аномалії статевих хромосом. Частота синдромів, пов'язаних із порушеннями будови чи кількості хромосом X та У, — 5 : 1000 новонароджених. Хромосомні ушкодження виявлені у 5—15% чоловіків з безпліддям або порушеннями сперматогенезу; 75% таких чоловіків мають аномалії статевих хромосом; 25% — аномалії аутосом.

У випадку аномалій статевих хромосом відсутні численні вади розвитку та розумової відсталості, типові для аномалій аутосом. За патології хромосом X та У лише 1% хворих мають затримку розумового розвитку, виражену менше, ніж за аномалій аутосом.

Клінічний поліморфізм кожної хромосомної хвороби в загальній формі обумовлений генотипом організму і умовами середовища. Варіації виявів патології можуть бути дуже широкими: від летального ефекту до незначних відхилень у розвитку. Так, 60—70% випадків трисомії 21-ї хромосоми закінчуються загибеллю на ембріональній стадії, в 30% народжуються діти із синдромом Дауна з широковаріативними клінічними проявами. У разі моносомії за Х-хромосомою (синдром Шерешевського — Тернера) розвивається лише 10% зародків (інші гинуть), а якщо враховувати ще до-імплатаційну загибель зигот Х0, то живі новонароджені з синдромом Шерешевського — Тернера становлять тільки 1 %.

Хромосомні аберації

Порушення кількості аутосом

Серед патологій, спричинених порушенням кількості аутосом, найвідомішими є синдром Дауна, синдром Патау, синдром Едвардса, трисомія по 8-ій хромосомі.

Синдром Дауна.

Це всебічно вивчена хромосомна хвороба. Частота синдрому серед новонароджених досягає 1: 700—800 (0,12—0,14%) і не варіює за часовою, етнічною або географічною ознакою у батьків однакового віку. Загальна популяційна частота патології значно вища, бо понад 2/3 уражених плодів гине до народження. Частота народження дітей із синдромом Дауна залежить від віку матері (приблизно 80% випадків) і меншою мірою від віку батька. Так, у матерів віком 20 років вона становить у середньому 0,06%, а віком 45 років — 3%, у дуже молодих матерів (до 18 років) досягає 2%. Співвідношення хлопчиків і дівчаток серед хворих становить 1:1.

У більшості випадків (до 94% ) у хворих виявляється проста трисомія 21-ої хромосоми (каріотип 47, XX (ХУ) + 21). До 4% захворювань на синдром Дауна спричинені транслокаціями довгого плеча 21-ої хромосоми переважно на 14-ту хромосому. Невелика (до 2%) частка дітей із синдромом Дауна має мозаїчні форми (47 + 21/46).

Синдрому Дауна властиві такі основні діагностичні ознаки: монголоїдні очі (косо розміщені, з епікантом), широке перенісся, деформовані вушні раковини, напіввідкритий рот, збільшений язик, короткі шия, кисті та стопи тощо (рис. 5.12). Наявне також значне відставання у рості та статевому розвитку (хворі, як правило, безплідні). Хворобу часто супроводжують вади серця, органів травлення, неврологічні розлади (косоокість, мимовільні ритмічні коливальні рухи очних яблук, низький тонус м'язів та ін.).

Психічні розлади виявляються у вигляді олігофренії на рівні дебільності (К} = 51 - 70) або імбецильності (Кі = 21 — 50).

Медична допомога дітям із синдромом Дауна не специфічна та різноманітна. Вроджені вади серця виправляють хірургічно. Хворі потребують постійного уважного догляду, загальнозміцнювального лікування, повноцінного харчування. Профілактика полягає у запобіганні застудним та інфекційним захворюванням. За відсутності виражених вад розвитку прогноз для життя сприятливий.

Рис. 5.12. Діти різного віку з характерними рисами синдрому Дауна

Багато хворих на синдром Дауна здатні вести самостійне життя, оволодівають нескладними професіями, створюють сім'ї.

Синдром Патау.