TextBook Я довго i безуспiшно напружував пам'ять, намагаючись згадати марки машин, припаркованих поруч з готелем, коли ми над'їхали. Марно. Якiсь стояли. I, враховуючи це, не було жодного смислу тиснути на офiцiанта. Я й сам не мiг згадати чогось цiнного. Задрипаний «профi»… Хоча, якщо хтось мав на метi викрасти Олену, навряд чи залишив би машину просто перед дверима. Потрiбно бути цiлковитими дурнями.
Я вийшов на повiтря i трусонув головою. Хлопцi записували координати ще чотирьох вечiрнiх вiдвiдувачiв ресторану, яких бармен знав особисто. От i приїхали…
— Дай закурити.
— Ви ж не курите? — нагадав Роман, даючи цигарку.
Закашлявшись пiсля першої ж затяжки, роздратовано кинув її пiд ноги. Оце так поворот подiй… Стiльки зусиль. I от, коли склалося враження, що на якийсь крок вдалося наблизитися до Чумака, зникла Олена. Ще й як зникла! Я i лише я був у цьому винен. Менi не залишалося нiчого, як телефонувати Прокопчуку.
Що зараз почнеться…
— Спробуйте ще раз, — запропонував Сергiй. — А раптом…
Телефон Олени вимкнутий. Якби вiн просто не вiдповiдав, була б можливiсть через систему сотового зв'язку хоча б встановити мiсце його перебування. А так… Очевидно, викрадачi подбали i про це.
— Що ще може бути таке, що якоюсь мiрою визначає присутнiсть особи… Ну, колись були пейджери… Але вона ж не має…
— Нiхто вже не має, — згодився Сергiй.
— Картки всiлякi електроннi, — пiдказав Павло. — Але ж це потрiбно, щоб вона скористалась…
— Банкiвська картка! — згадав я. — А раптом…
Важко уявити собi ситуацiю, щоб одразу пiсля зникнення Олени спрацювала її банкiвська картка. Адже там не могло бути суми, за яку варто викрадати людину. I все-таки…
Швидше, аби лише не бездiяти, ще не наважуючись зчинити справжнiй глум, я набрав Андрiйовича. О, Боже… А якщо потiм вже буде пiзно?
— Ну, пропав, не дзвониш зовсiм… — почав за звичкою старий.
— Андрiйовичу, прошу, — ледве стримуючись перервав я. — Дуже важливо. У вас бiльше важелiв…
— Ну-ну, кажи! — пожвавився той. — Розумiю, є успiхи?
— Успiхи просто атас, — видихнув я. — Пiд зав'язку. Потрiбно термiново знати, чи не фiгурувала кредитка Олени Чумак вiд дев'ятої вечора учорашнього дня до теперiшнього часу. Дуже треба! Це ж Прокопчуку раз плюнути…
— А сам чого?
— А менi ще доведеться, — пошкодував я. — Давайте ви. Вас швидше послухає.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Слід на воді» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ХXXVI“ на сторінці 3. Приємного читання.