Розділ «7»

Чоловікові було очевидячки ніяково за супутницю.

— Хто це? — пошепки запитала я в Олексія Никифоровича.

— А, це Брилько, банкір, шановна людина. А ось його дружина… Рідкісне стерво, зовсім совість втратила. Ще жодного разу не бачив, щоб вона хоча б із однієї вечірки пішла твереза. І головне, то скандал йому при всіх влаштує, то посуд поб'є. Як він її терпить, не знаю?

Але раптом сталося небачене. Пані Брилько задихнулася, замахала руками й на довершення всього впала на підлогу.

Усі заметушилися, кілька людей, мов по команді, дістали мобільні телефони й почали викликати швидку допомогу.

До речі, я вперше бачила, щоб до людини приїхали відразу три «швидкі». Зазвичай однієї доводиться чекати понад годину. Але це був особливий випадок. Це були платні бригади, й сервіс дорівнював оплаті.

Лікарі метушилися, робили уколи, хтось навіть намагався застосувати штучне дихання. Але невдовзі всі зрозуміли, що банкір Брилько сьогодні став удівцем.

У авто їхали мовчки.

— Так, — висловилась я нарешті, — може, якби я не поставила келиха з шампанським на столик і він не трапився під руку цій пані, то не став би останнім у її житті.

— Ти про що, Валеріє?

— Та про той останній келих, який випила ця дама. За кілька хвилин до нещасного випадку якийсь молодий чоловік підніс мені його та вмовляв випити.

Машина різко загальмувала.

— Що ти хочеш цим сказати?! — очі Олексія Никифоровича блищали в темряві. — Не мовчи! Поясни!

Я коротенько розповіла, як підмінила келихи.

— Тобто, ти хочеш сказати, що саме на цей столик його поставила?!

— Так, я впевнена. Поруч із ним ще келих із моїм недопитим лимонадом стояв.

— Боже! — скрикнув Олексій Никифорович. Він набрав тремтячими пальцями якийсь номер і закричав: — Сергію, зараз ти поїдеш у морг на Оранжерейну та поцікавишся причиною смерті Євгенії Брилько! За годину я хочу знати, від чого вона загинула… Та мені начхати на те, що ніч. За що я тобі плачу? І їм грошей даси — миттю все зроблять. Годі! Чекаю на дзвінок.

— Так, — він повернувся до мене, — тепер ти, Валеріє. Сьогодні ночуєш у мене.

— Але я…

— Я сказав, що в мене! І без заперечень, — по паузі він додав: — Це не значить, що в одному ліжку. Ясно?