Розділ «34»

— Це свідчить про те, що крім Влада був ще хтось, хто знімав ці гроші. Тепер розумієш?

Я знову похитала головою. Хоча вже не сумнівалася, хто регулярно знімав гроші з рахунку. Здається, Юля говорила про те, що Олексій Никифорович був партнером Заболотного, і здається, він це приховував…

— Але найцікавіше не це, — провадила Оксана. — Чому документи виявилися в твого начальника? А відповідь проста! Він співпрацював із Владом і саме після їхньої плідної спільної праці «Автодім» почав процвітати…

Але раптом вона замовкла й спрямувала свій погляд у бік входу. Я теж озирнулася, щоб подивитись, що могло так зацікавити подругу…

Ну, звичайно, обіцяний сюрприз. Попереду йшов Стас, а за ним чоловік років тридцяти.

— Слава, — пропищала Оксана. Потім її впевненість зміцніла, і вона закричала на весь голос:

— Слава!!!

Супутником Стаса справді виявився Заболотний, або, як його тепер звали, Велліс Гельм. Стас не обдурив, він розгорнув таку бурхливу діяльність з пошуку найкращого друга, що вже за тиждень вийшов на його слід і навіть зв’язався телефоном та умовив приїхати.

Як я зрозуміла зі слів Стаса, Влад змінив зовнішність, перш ніж приїхати на Батьківщину. Проте Оксана впізнала коханого.

Усім нам хотілося почути історію від першої особи. Тим паче, що вона мала бути дуже цікавою. Ми — Оксана, Стас і я — мовчки дивилися на Влада, очікуючи його розповіді, і він не змусив себе чекати.

— Ми довго співпрацювали з Олексієм Серебряковим. Втім, готовий визнати, що без його компаньйонства в моїй фірмі навряд чи були б такі заробітки. Час минав, суми росли, й мені почало здаватися, що Олексія обтяжує наша співпраця. Точніше, моя участь у справах фірми. Я навіть не сумнівався, що рано чи пізно він зажадає поділу грошей. Я намагався мислити, як порядний бізнесмен… Олексій же вирішив інакше. Коли мені повідомили, що дружина зраджує, я вдав, що не вірю, але, звичайно, перевірив. І виявилося, що вона з моїм партнером — коханці. А потім мені подзвонила Лєна, дружина Олексія і, ще раз підтвердила цю інформацію та повідомила, що вони хочуть покінчити зі мною. Того самого дня я звернувся до одних знайомих, котрі поставили на прослуховування всі телефонні розмови Лани. І виявилося, що план у спільників був досить простий. Вони вирішили підлаштувати автомобільну катастрофу, пошкодити гальма. І тоді я надумав їм допомогти… Насамперед розлучився з дружиною (що викликало в неї повний шок), бо цю процедуру я виконав без її участі, — оповідач помітив украй зацікавлений погляд Оксани та пояснив:

— Невеличка сума грошей — і вся процедура зайняла менш ніж десять хвилин. До того ж, усе цілком законно. Потім я «подарував квартиру» Веллісу Гельму, який проживає в Німеччині, й того самого дня вивіз свій одяг і речі. Гроші з рахунків переказав також Гельму. Коротше кажучи, залишив свою «вірну» колишню дружину без копійки. Після моєї так званої смерті їй не діставалося нічого. Як кажуть, із чим прийшла, з тим і пішла. Моя людина простежила за Ланою, і того вечора, коли вона «почаклувала» над гальмами в моїй машині, я домовився з патологоанатомом з моргу, що він за невеличку суму дасть мені тіло якогось бомжа, котре наступного дня мало бути відправлене до крематорію. Скажу, це справді майстер своєї справи. Він чудово переодяг і підрихтував тіло, навіть примудрився натягти мою печатку йому на палець і допоміг вкласти його в підігнаний фургон. Уночі автослюсар частково відремонтував зіпсовані гальма, і наступного дня Владислав Заболотний розбився у власній «Тойоті» через несправність гальм. Звичайно, тіло впізнали, бо ніхто й не сумнівався, що в автомобілі міг бути хтось інший, до того ж, увесь салон я щедро полив бензином. Того самого дня Влад Заболотний під ім’ям Велліса Гельма вилетів до Мюнхена в товаристві чудової дівчини Оксани, — Влад багатозначно глянув на Оксану, взяв її руку й поцілував.

Ну, просто бразильський серіал, слово честі, я зараз розридаюся…

— Єдиного не зрозумію: як ви дізналися, що я живий? — дивувався Влад.

— Їй скажи спасибі, — показала я на Оксану.

— Ой, та хіба ж мені… — почала відмовлятись вона. — Це все Лерка шляхом побудови логічного ланцюжка… Я ж як побачила довідку про ДТП, уже зовсім не могла думати, а Лерка мені подарувала надію.

— До того ж, ти сам себе виказав, — втрутилась я. — Впевнена на всі сто, що це ти їй із Мюнхена листівку відіслав.

— Так, було, не подумав. Піддався поривові…

Ми зі Стасом залишили Влада й Оксану наодинці й пішли, щоб не заважати їхнім освідченням.