Подруги раділи за Лєну, чоловік із Олексія був хоч куди — уважний, ввічливий і не бідний. Він ходив із нею на офіційні вечірки, їздив по одяг у дорогі бутики, ніжно обіймав на людях і відчиняв дверцята машини (що досить велика рідкість у наш час). Жінки, спостерігаючи за цією парою, лише заздро зітхали, та й сама Лєна не могла натішитися своїм щастям, але… Було одне «але»! Згодом знаки уваги чоловік почав виявляти тільки на людях, де їх могли побачити знайомі, вдома ж дружина його зовсім не цікавила. Він приходив далеко за північ, ніколи не розповідав про свої справи, не зважав на її думку, єдине, що втішило Олексія, то це вагітність дружини, але ставлення до самої жінки все одно змінилося. Лєна зрозуміла, що чоловік оженився на ній тільки щоб бути одруженим. А чому б і ні? Скромна, невибаглива, безпроблемна дружина, яку завжди можна посунути, якщо вона заважає. Нікому про своє сімейне життя Лєна не розповідала, навіть подругам. Вона лише мовчки несла свій тягар, виконуючи вимоги чоловіка. Лєна бачила: подруги вважають, що вона запишалась, але нічого вдіяти не могла. Та одного разу трапилося непередбачене: на одному з офіційних прийомів Олексій відрекомендував її знайомому бізнесмену і його дружині. Це були Влад і Лана. Зустріч виявилася несподіваною і малоприємною, особливо для Лєни. Побачивши розквітлу й чудово вбрану сестру, до того ж, із таким чоловіком, заздрісна Лана не могла стерпіти… Лєна й не сумнівалася, що сестра зробить усе, щоб спокусити Олексія, і не помилилась…
Ось тоді згорьована жінка прийшла до подруги й розповіла і про «радісне» сімейне життя, і про «добру» сестричку, і про зв'язок її чоловіка.
Вислухавши розповідь подруги, Галя поцікавилася:
— А чому ти не розлучишся з ним?
— Бо розлучення він мені не дає, погрожує відібрати сина, — відповіла Лєна.
— Але як він може забрати дитину? — нічого не розуміла Галина.
— Ось так і може… Гроші тепер вирішують усе. Звичайно, шанси в нас п'ятдесят на п'ятдесят, але все можливо. Я боюся, розумієш? А якщо він справді на це зважиться? Син для мене — все! Що я робитиму без нього, кому й що зможу довести?
— Ось так живеш із людиною, ділишся з нею найпотаємнішим, а потім виявляється, що й не знала ти її зовсім. Так і в нас із Лєночкою вийшло. Більше я її не бачила, — сказала Галя.
— Що, жодного разу не поцікавилися, чим скінчилося це все в найкращої подруги? — якось навіть не вірилося, що вона не хотіла знати продовження історії.
— Чому не поцікавилася? Дзвонила, звичайно, але виявилося, що з Олексієм вони все-таки розлучилися, а нового її телефону він мені не дав. Лєна ж більше не з'являлася.
29
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Агенція ведмежих послуг» автора Коробко Наталія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „28“ на сторінці 2. Приємного читання.