TextBook Ось!!! А може, красунчик їй потрібен зовсім не для любовних утіх? Вона хотіла мене отруїти (прийнявши за чергову пасію колишнього чоловіка) і попросила про цю «послугу» Олександра?! Тоді цілком припустимо, що вона могла вилити в обличчя подруги Олексія Никифоровича Лілі бридку рідину, щоб дівчина ніколи більше не з’являлася біля з її колишнього чоловіка. Потім, довідавшись, що Олексій Никифорович не збирається залишати Лілю у тяжку хвилину й готовий сплатити за дорогу операцію, вона «допомагає» дівчині вистрибнути з вікна. І цілком імовірно, що цю допомогу надав Олександр. Адже Юлія в ньому впізнала того молодого чоловіка, який був у відділенні, де лежала Ліля, в день її загибелі. То виходить, усе-таки це Лєна? Сумнівів бути не може?
Я не могла відповісти на свої здогади, мала тільки запитання.
Мене відволік телефон. Дзвонив Олексій Никифорович.
— Валеріє, можеш іти додому. Усе гаразд. Лєна подзвонила й сказала, що син удома. У мене ще є деякі справи. До завтра.
Я покірно вислухала команду Олексія і почала збиратися. Але знову задзвонив телефон. Я зняла трубку й не встигла навіть сказати «алло», як почула:
— Мені потрібна твоя допомога… Терміново приїжджай. Я зробила велику помилку…
Короткі гудки продовжили монолог. Я не сумнівалася — це була Лєна. Її верескливий голос просто врізався в пам'ять, незважаючи на те, що чула я його тільки двічі. Все одно відрізнити змогла б серед тисячі інших голосів.
Чому мене так розхвилював її дзвінок, не знаю. Але зрозуміла: я маю туди поїхати. І часу на роздуми не було. Мені життєво необхідно було їхати. Жінка в халепі! Всі мої страшні підозри щодо неї раптово випарувалися, тільки благання в голосі лунало в свідомості. Мобільний Олексія не відповідав, а отже, я мусила сама прийняти це рішення.
Понатискала кнопки телефону ще раз і почула ледачий і тягучий голос Стаса.
— Стасе, любий, виручи мене! Мені терміново необхідно поїхати за однією адресою. Допоможеш? Мені в Бучу треба. Дуже…
— Ну, дуже, то й дуже. Ти де? Зрозумів. За десять хвилин машина стоятиме біля будинку. Джип «Чероки» синього кольору. Не переплутаєш?
— Спасибі! Рідненький! — проспівала я в трубку.
— Тільки для тебе, й тільки тому… А втім, сама знаєш чому…
25
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Агенція ведмежих послуг» автора Коробко Наталія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „24“ на сторінці 2. Приємного читання.