Розкриття цивілізаційної природи глобалізації є ні що інше, як погляд на історичний процес крізь призму глобалізації, де цивілізаційний простір виступає важливим структурним елементом глобального соціуму, що у свою чергу передбачає розгляд історії людства у двох площинах одначасно.
У цьому сенсі глобалізація розглядається як процес трансформації просторової організації соціальних відносин. Ю. Гранін зміну просторово-часових характеристик (зростання швидкості, масштабів, "ущільнення" або "стиснення") та порядку ("новий світовий порядок") економічних, політичних, культурних та інших взаємодій між народами і державами інтерпретував як набуття історією якості глобальності у результаті:
• розвитку науки та техніки, "техносфери" (техніцистський підхід);
• розвитку економічної (капіталістичної) "світсистеми" (світсистемний підхід);
• поширення світових і локальних "культур" та "цивілізацій" (соціокультурних підхід);
• "модернізації" суспільств по лініях: "аграрне – індустріальне – постіндустріальне" або "традиційне – суспільство модерну – постмодерну" (модерністський підхід) [31, с. 3].
Західні дослідники, виокремлюючи історичний контекст глобалізації, трактують її як історію перетворення локальних історій первісних та постпервісних (кочових та аграрно-ремісничих) супільств, політично оформлених у ранні держави й їх аналоги, в регіональну історію давніх та середньовічних етнічних держав та імперій, а потім – й у всесвітню історіїо націй, національних держав та утворених ними колоніальних імперій, пов'язуючих людство не тільки силою державних форм територіального контролю, але й утворивши нові "анонімні" системи влади: транснаціональні організації та багатонаціональні корпорації [28, с. 45-52].
Розглядаючи глобалізацію як об'єктивний процес, В. Нєдєльський підкреслював її визначальну роль у глобальній цивілізаційній трасформації, яку переживають локальні культурно-цивілізаційні світи. За таких умов спроба США встановити однополярний світ, що не враховує багатоманіття цивілізацій, на його думку, приречена на провал. Тому людству доведеться навчитися жити у глобалізованому, нестабільному та стохастичному світі [77, с. 27-29].
Як данину сучасній інформаційній революції, що викликала заміну індустріального суспільства новим – постіндустріальним, слід розглядати однойменну назву цивілізації четвертого покоління, яка досить поширена у науковій літературі. Проте таку думку поділяють не усі фахівці. Так, В. Іноземцев вважав, що поняття "постіндустріальне" може бути застосовано тільки для опису технологічного та господарського базису сучасних суспільств, але при цьому не визначає їх соціальної та політичної організації: "постіндустріальне суспільство" – залишається такою ж абстрактною конструкцією, як і доіндустріальне, й здатне мати різні форми свого прояву. Інакше кажучи, на базі постіндустріальної економіки може виникнути (і виникає) цілий ряд суспільств, кожне з яких має бути охарактеризоване й відповідно визначене не тільки з точки зору його технологічної організації, але передусім виходячи з найбільш важливих соціально-політичних відносин, що складаються усередині цього суспільства [51, с. 143].
Поділяючи позицію американського соціолога Д. Белла щодо значення префікса "пост" як констатації стану переходу, а не характеристики сутності самого процесу, Ю. Яковець зіставив глобалізацію як фон, а локальні цивілізації четвертого покоління як суб'єкти взаємодії у процесі становлення постіндустріального суспільства [139, с. 3]. У цьому контексті сучасне покоління цивілізації презентоване як частина постіндустріального суспільства, що тільки формується, іншого просто не існує, воно залишилося у минулому. Яким бути новому світу – визначатиме розвиток взаємодії цивілізацій у контексті глобалізації.
Спробу накреслити контури глобалізованого цивілізаційного простору здійснили американські дослідники Д. Несбіт та П. Ебурдін. Ідентифікуючи мегатенденції 1990-х pp. як "хвіртку" у XXI ст, більшість з них (шість з десяти) вони віднесли до гуманітарної сфери. Це такі тенденції, як відродження мистецтв, універсалізація способу життя та культурний націоналізм, перехід жінок на керівні посади, розквіт біологічної науки, релігійне відродження та тріумф особистості [130, с. 11].
О. Чумаков для виявлення природи глобалізації запропонував інтегративний підхід до її дослідження у тісному взаємозв'язку з культурою та цивілізацією. При цьому культуру він охарактеризував як сукупність духовних та матеріальних складових суспільного організму, цивілізацію як певним чином сформовані зв'язки та відносини, що опираються на відповідне матеріальне і технологічне забезпечення, а глобалізацію як динаміку відносин між різними сферами суспільного життя й між окремими країнами та народами. Цей дослідник зупинив свою увагу на двох засадах, за якими можна провести порівняння зазначених феноменів:
• за ступенем охоплення суспільної системи усі вони віддзеркалюють різні характеристики глобального соціального організму за його обсягом;
• за змістом культура, цивілізація та глобалізація відбивають різні аспекти глобального соціуму.
З точки зору О. Чумакова, більш ємним у зазначеній тріаді є поняття "культура": "Вона...може існувати й поза цивілізацією, як і поза глобалізацією, тоді як цивілізація поза культурою неможлива, зате можлива за відсутності глобалізації, бо вона існувала, коли глобалізації ще не було, а остання поза культурою та цивілізацією неможлива, так як за цими параметрами... здійснюється формування єдиного світового співтовариства. Усе це у підсумку являє собою глобальну метасистему, а іншими словами – фрактал, який може бути представлений у вигляді...конуса, повністю пронизаного культурою, з середини до верху охопленого цивілізацією, і лише зверху – глобалізацією (рис. 1.4) [133, с. 461-463].
Рис. 1.4. Глобальна метасистема, за О. Чумаковим
Визначаючи продуктивність запропонованого О. Чумаковим підходу до співставленім перелічених феноменів, ми не можемо погодитися з самими визначеними понять. І справа не тільки у неконкретності самих формулювань, скільки у неточності визначення їх сутності. Замість обгрунтування висловленого зауваження пропонуємо для розгляду власне розуміння цивілізаційної природи глобалізації. Для співставлення цих соціальних феноменів спочатку наведемо таблицю, у якій подано періодизацію глобалізації та цивілізації (табл. 1.4).
Таблиця 1.4
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цивілізаційна природа глобалізації“ на сторінці 1. Приємного читання.
