Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації

Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації

Оцінюючи внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації, слід прислухатися до його самооцінки власної творчості: це лише перша проба, обтяжена усіма властивими їй похибками, проба неповна і, звісно, не позбавлена внутрішніх суперечностей [134, с. 14].

Зосередимо увагу не стільки на пошуку цих суперечностей, скільки на положеннях його теорії, що перетинаються з поглядами інших мислителів. Передусім, О. Шпенглер увійшов у історію науки, разом з М. Данилевським, як автор теорії локальних культур. Його теоретична спадщина дала могутній поштовх для розробки наукових концепцій А. Дж. Тойнбі та П. Сорокіна. Він визначив ряд актуальних наукових проблем, зокрема про різноманітність історичного процесу; про необхідність осмислення феномену масової культури, яка є породженням цивілізації; піддав сумніву універсалізм європоцентричної концепції.

Деякі питання не знайшли у праці О. Шпенглера всебічного висвітлення, зокрема про характер взаємодії природи та культури; про народи до культури, під час культури та після культури. Твір перевантажений метафоричними висловлюваннями, які не мають конкретно-історичного наповнення й не піддаються емпіричній перевірці. Так, культура визначається як прафеномен без її прив'язки до людини як генератора та носія духовних цінностей, що розглядається як прояв трансцендентних сил певної культури.

Автор не завжди є послідовним у доведенні до завершення окремих положень своєї теорії, особливо щодо ролі материнського ландшафту у розвитку людини, специфічності міської та сільської культур, різниці між античною та західною культурами, між грецькою душею та римським інтелектом тощо.

Теорія локальних культур О. Шпенглера отримала творчий розвиток у працях відомих цивіліографів. Так, ідея про занепад села з настанням фази цивілізації знайшла підтримку у працях А. Дж. Тойнбі, який відзначав, що "...селянство є найбільш нещасним братом тих примітивних суспільств, котрих цивілізації просто не встигли поглинути" [106, с. 107]. Знать як представник нації пов'язувалася М. Вебером з традиційним типом панування [22], у А. Дж. Тойнбі вона асоціювалася з творчою меншістю як рушієм розвитку цивілізації [104], а у Л. Гумільова – з пасіонаріями [37]. Поняття "материнського ландшафту" та його ролі у розвитку культури знайшли своє продовження у концепціях "місцерозвитку" П. Савицького і М. Алексеева [93; 3] та "годувального ландшафту" Л. Гумільова [37]. Життєвий цикл культури, що вимірювався О. Шпенглером у тисячу років, М. Данилевський визначав тривалістю у 1200-1500 років [40].

Проте не усі положення теорії цивілізації О. Шпенглера поділялися іншими мислителями. Так, образне порівняння культури з живим організмом не поділяв П. Сорокін, який вважав такий підхід "біологізованим" й недостатньо обгрунтованим. Він також звертав увагу, як на недолік теорії О. Шпенглера, на відсутність закону, за яким виокремлювалися фази розвитку культури [100]. За О. Шпенглера це зробив А. Дж. Тойнбі, який пояснював закостеніння культури відсутністю стимулів розвитку [104]. Опонентом німецького філософа щодо ідеї зникнення культури після завершення фази цивілізації був Ф. Бродель, який вважав, що на відміну від політичних та економічних систем, культура є вічним персонажем історії [13]. У свою чергу А Дж. Тойнбі довів, що внутрішня гармонія цивілізації (культури) досягається завдяки цілісності її економічних, політичних та культурних елементів, серед яких останній визначався ним як унікальний [105]. Щодо питання про взаємодію локальних цивілізацій, то за А. Дж. Тойнбі вона набула завершених форм у XX ст. [ 105]. О. Шпенглер, як відомо, взагалі заперечував контакти між окремими культурами.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Цивіліографія – наука про цивілізації

  • Частина I. Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства

  • Структура та класифікація цивілізацій

  • Періодизація цивілізаційного розвитку та характеристика постіндустріальної цивілізації

  • Глава 2. Постіндустріальна глобалізація та її вплив на цивілізаційний розвиток людства

  • Характеристика сучасного етапу глобалізації

  • Цивілізаційна природа глобалізації

  • Частина II. Історичний процес у світлі теорій цивілізації

  • Основні положення теорії культурно-історичних типів М. Данилевського

  • Спадкоємність у розвитку культурно-історичних типів та їх різноманітність

  • Розряди культурної діяльності та закони руху культурно-історичних типів

  • Слов'янство як специфічний культурно-історичний тип та його соціально-політична місія

  • Оцінка та розвиток теорії культурно-історичних типів М. Данилевського науковими колами російського суспільства другої половини XIX ст.

  • Значення ідейно-теоретичної спадщини М. Данилевського для сучасної науки та практики

  • Глава 4. Західноєвропейські теорії цивілізації першої половини XX ст.

  • Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури

  • Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації
  • Концепція "Осьового часу" К. Ясперса як методологія дослідження історичного процесу

  • Класифікація світової історії та народів за "осьовим часом"

  • Глава 5. Теорія цивілізації А. ДЖ. Тойнбі

  • Поле історичного дослідження А. Дж. Тойнбі та його масштаб

  • Витоки та еволюція теорії цивілізації А. Дж. Тойнбі

  • А. ДЖ. Тойнбі про генезис, Розвиток та взаємодію цивілізацій

  • Світова держава, Вселенська церква та "героїчна доба"

  • Класифікація цивілізацій та контакти між ними у просторі та часі

  • Значення теорії цивілізації А. ДЖ. Тойнбі для розуміння тенденцій історичного розвитку

  • Глава 6. Теорія соціокультурної динаміки П. Сорокіна

  • Погляд на історію людства з позиції соціологічного підходу

  • Соціокультурне явище як результат взаємодії соціальних суб'єктів

  • Ціннісний вимір культури

  • Соціокультурна динаміка та цивілізаційний розвиток людства

  • Концепція конвергенції П. Сорокіна та її значення для розуміння тенденцій цивілізаційного розвитку

  • Глава 7. Погляди на цивілізаційний розвиток людства основоположників євразійства та Л. Гумільова

  • Світогляд та світосприйняття євразійців

  • Основні положення теорії євразійців

  • Етнологічний вимір історичного розвитку

  • Етнологічна теорія Л. Гумільова та цивілізаційний розвиток людства

  • Частина III. Майбутнє людства в уявленнях сучасних цивіліографів

  • Ідея "хвильового" історичного розвитку Е. Тоффлера

  • Оцінка цивілізаційного розвитку людства крізь призму світсистемного підходу

  • Сутність та напрями світсистемної теорії

  • Глава 9. Прогнозування розвитку цивілізацій представниками західної школи конфліктології

  • Геополітичний вимір цивілізаційної взаємодії в уявленні З. Бжезінського

  • Підвалини конфліктогенного прогнозу міжцивілізаційної взаємодії С. Гантінгтона

  • Глава 10. Висвітлення тенденцій розвитку цивілізацій російськими та вітчизняними цивіліографами

  • Контури взаємодії цивілізацій у глобалізованому світі

  • Модель майбутнього цивілізаційного розвитку людства

  • Глава 11. Багатовимірна модель сучасного світового співтовариства в контексті системного світосприйняття

  • Характеристика типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Образи майбутнього типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Післямова

  • Словник основних термінів