Образи майбутнього типів моделі сучасного світового співтовариства

Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації

Для розуміння масштабів та характеру міжцивілізаційної взаємодії типів моделі як інтегративних виразників соціокультурних цінностей певний інтерес має визначення їх образу майбутнього як своєрідного дороговказника у глобалізованому світі.

Першому типу притаманний, у якості образу майбутнього, принцип саморозвитку з техніко-технологічною та економічною домінантою, оскільки саме західна цивілізація є прикладом для інших на шляху виборювання першості у різних галузях суспільного життя. Тому коли К. Поппер казав про відкритість західного суспільства, він тим самим закликав до запозичення його досягнень іншими країнами світу, хоча й розумів, що досконале суспільство є недосяжним. Недарма у нього з часом з'явився опонент у особі Дж. Сороса, який визначив внутрішніх ворогів відкритого суспільства – ринковий фундаменталізм, користолюбство та егоїзм. У своїй праці "Про глобалізацію" він підкреслював, що "шок від подій 11 вересня 2001 р. змусив народ США усвідомити, що інші народи можуть сприймати їх зовсім не так, як вони самі себе сприймають... Це створює незвичну можливість переосмислити та переформувати світ глибше, ніж це було можливо раніше" [101, с. 10]. Не заперечуючи факту домінування США, він стверджував, що їм бракує морального підґрунтя.

Для другого, третього та четвертого типів моделі, що представляють східні традиційні суспільства, пріоритетним щодо визначення образу майбутнього є розвиток на засадах власної цивілізаційної ідентичності.

П'ятий тип – постсоціалістичні країни, після здійснення революцій кінця 1980-х pp., що мали інверсійний (зворотний) характер, прийняли, в якості прикладу західний шлях розвитку. Свідоцтвом їх долучення до цінностей західної цивілізації став вступ деяких з них до Європейського Союзу та приєднання до НАТО. Наскільки цей шлях є продуктивним та небезпечним у частині втрати власної цивілізаційної ідентичності визначить час.

Шостим типом, до якого належать постколоніальні країни, у якості орієнтиру обрано принцип "гарно жити у гарному суспільстві", що можна пояснити втратою країнами цього типу надії на власну спроможність наздогнати "потяг" під назвою модернізація. 1 все ж обрання образу майбутнього у такий спосіб загрожує втратою цивілізаційної ідентичності. Цей висновок хіба що не розповсюджується на мусульманські країни.

Країни, що відносяться до сьомого типу моделі, притримуються позиції збереження сучасного як антиподу розвитку глобалізації та масової культури, що сприймаються ними як загроза власному існуванню. Це цивілізаційне поле можна визначити як місце героїчних сподівань, жертвування та боротьби з ворогами ісламського світу.

З метою визначення взаємодії між різними типами моделі, співставлений їх образів майбутнього пропонуємо застосувати кількісні методи оцінки по кожному з чотирьох критеріїв, які було покладено у основу типізації сучасного співтовариства за 10-бальною шкалою з таким розподілом балів: максимальний позитивний прояв тих чи інших ознак за встановленими критеріями оцінюється (+10), відповідно негативний (-10), середній +5 та -5, нейтральний 0 балів.

Наведені у табл. 3.5 бали є середньостатистичними показниками, виведеними за результатами опиту студентів, що вивчали навчальну дисципліну протягом останніх п'яти років. На їх підставі можна зробити певні висновки, які стосуються рейтингу критеріїв типізації сучасного світового співтовариства, рейтингу типів моделі та взаємодії між цими типами, що дозволяє розкрити тенденції розвитку цивілізацій під впливом глобалізації, модернізації та лібералізації.

Таблиця 3.5

Характеристика типів моделі згідно визначених критерії (за 10 – бальною шкалою)*

Типи моделіГЦСМЛРейтинг типів
Перший+10+5+ 10+10+ 35
Другий+ 10+10+10+5+ 35
Третій+5+10+5+5+ 25
Четвертий+10+5+10+5+ 30
П'ятий+50+5+5+ 15
Шостий-100-5-10-25
Сьомий-10+ 10-10-10-30
Рейтинг критеріїв+ 20+ 40+ 25+ 10

*Умовні позначення: Г – глобалізація; ЦС – цивілізаційна самоідентифікація; М – модернізація; Л – лібералізація.

Почнемо з аналізу даних про рейтинг критеріїв типізації сучасного світового співтовариства. Найбільш вагомими серед них й такими, що забезпечують досягнення успіху, виявилися цивілізаційна самоіндентифікація, модернізація та глобалізація. Приклад країн, що належать до другого, третього та четвертого типів, свідчить не тільки про сумісність техніко-технологічної та цивілізаційної складових розвитку глобалізованого світу, а й про розгляд цивілізаційної самоідентифікації як важливого чинника конкурентоздатності суспільств східного типу. Ідеологія лібералізму поступово втрачає ту роль, яку вона відігравала у XX ст, що пов'язано з вичерпанням ліміту його функцій як і будь-якої іншої ідеологічної течії. Місце ідеології як групового та індивідуального ідентифікатора все далі буде виконувати цивілізаційна ідентичність, за допомогою якої людські спільноти будуть відрізнятися одна від одної у космополітизованому соціумі. Це підтверджується й світовою тенденцією деполітизації суспільного життя та еволюцією звичного статусу держав-націй до полінаціо- нальних спільнот. У першу чергу ця тенденція набуває сили у Європі, де, крім євроінтеграції, свою справу робить неконтрольований процес глобалізації, внаслідок чого у середовищі моноетнічних спільнот утворюються ареали, що складаються з представників інших цивілізацій. Усе це актуалізує проблему цивілізаційної самоідентифікації європейців в умовах певних загроз, які мають не екзогенний, а ендогенний характер. Отже, якщо колись Європа здійснювала культурну експансію на інші континенти, то тепер вона має турбуватися про збереження власної соціокультурної ідентичності на внутрішньо- цивілізаційному та національному рівнях.

Рейтинг типів моделі свідчить, що серед чотирьох самодостатніх типів три – представники азіатського континенту, що є носіями не- європейської цивілізаційної ідентичності. На іншому полюсі рейтингу перебувають представники азіатсько-африканського світу, а також країни Латинської Америки. Чим пояснити той факт, що представники східних цивілізацій опинилися поза різні боки суспільного розвитку, одні з яких належать до заможної частини світу, інші – до найбіднішої? Причиною цього є наслідки політики європеїзації, яка здійснювалася тривалий час під знаком беззаперечної переваги цінностей західної цивілізації. Приклад постсоціалістичних країн, що займають у рейтингу типів моделі проміжне становище, демонструє інший бік зневажливого ставлення до власної цивілізаційної ідентичності, коли її місце посіли ідеологічні та класові інтереси. Як відомо крайнощі, перебуваючи на зустрічних курсах, рано чи пізно сходяться, що й засвідчив світовий досвід наприкінці XX – на початку XXI ст. А висновок, що випливає з цього, один: у програші опинилися не окремі держави, а людство у цілому, а тому важливо, щоб модернізація здійснювалася з урахуванням соціокультурної ідентичності, яка має національний та цивілізаційний виміри.

Посилаючись на наведені рейтинги, окреслимо різні види взаємодії між типами моделі сучасного світового співтовариства, за результатами аналізу якої можна спрогнозувати тенденції розвитку не тільки окремих цивілізацій, а й перспективи міжцивілізаційного діалогу.

Спочатку визначимо діадні (парні) види взаємодії типів моделі. Один з них – між першим та сьомим, а також першим та шостим типами – можна віднести до категорії конфліктних. У основі цього конфлікту, попри намагання подати його як міжцивілізаційний (міжконфесійний, міжкультурний), лежить боротьба за ресурси та суспільні блага між глобалістами та локалістами. Перші продовжують використовувати афро-азіатський континент в інтересах транснаціональних корпорацій, другі ставляться до країн "золотого мільярду" як до таких, що нажили своє багатство за рахунок грабіжки їх ресурсного потенціалу та нещадної експлуатації народів, відсталих у економічному відношенні.

До другого виду конфліктної діадної парадигми слід віднести взаємодію між шостим та сьомим типами, з одного боку, та другим, третім типами моделі – з іншого. За своєю природою він є майже таким, як і попередній вид взаємодії. Різниця полягає у тому, що між собою конфліктують представники споріднених цивілізацій – традиційних суспільств (виключення складають ісламські та латиноамериканські країни). Більше шансів у боротьбі за гегомонію на цьому просторі має Китай як велика континентальна держава, напротивагу острівній та дещо віддаленій від інших азіатських країн Японії, а також країни четвертого типу – за законом "малих величин".

Кілька видів конфліктної діадної взаємодії випливають з суперечливості відносин, породжених конкурентною боротьбою й забарвлених різною цивілізаційною ідентичністю – між першим та другим і третім типами відповідно, а також між другим та третім типами. Основу цих конфліктів складає боротьба за домінування у тому чи іншому регіоні, або боротьба за вплив на певну країну з метою встановлення власної гегемонії. Не виключно, що така боротьба між "європейськими" та "азіатськими" типами може набути форму міжцивілізаційного конфлікту.

Конфлікт між тими чи іншими типами моделі може мати й інші варіанти взаємодії: один тип, наприклад, перший – проти двох інших (другого та третього), один тип – проти трьох й т.д., що є менш вирогідним. Проте варіант один – проти усіх інших можна розглядати як цілком реальний: сьомий тип проти перших шести. Так, спалахи терористичних та екстремістських актів у різних кутах земної кулі іноді ідентифікуються як саме такі, хоча їх причина частіше за все є банальною, а наслідки – такими, що відповідальність за них можна покласти не тільки на ті чи інші міжнародні організації чи рухи, а й на країни й навіть ісламський світ у цілому. Не секрет, що насправді це є не більш, ніж політична спекуляція. Ця практика була так прокоментована французькою газетою "La Mond Diplomatigue": "Вісь зла дійсно існує, але вона проходить не через Ірак та Іран, а через МВФ та ВБРР. Якщо є сьогодні у світі серце тьми, воно розміщено не в Азії й не в Африці, а у Вашингтоні" [68, с. 86]. Наскільки точною тут є оцінка відповідальності США за напруженість у світі – це окреме питання, але причетність до неї наддержави дійсно має місце. Що стосується практики перекладання відповідальності щодо загрози світу на мусульманські країни та їх віднесення до одного з полюсів міжцивілізаційного зіткнення, наведемо з цього приводу точку зору С. Кортунова, який зазначав, що ісламський світ поки що є лише віртуальним цивілізаційним суб'єктом, оскільки мусульмани об'єднані конфесійно, але роз'єднані політично та юридично [61, с. 78]. Але треба пам'ятати, що іслам є джерелом потенційної загрози до тих пір, поки у процесі становлення нового світового порядку не будуть враховуватись його інтереси. Це правило діє також й по відношенню до будь-якого іншого суб'єкта цивілізаційної взаємодії.

Ці та інші можливі види взаємодії типів моделі сучасного світового співтовариства можна графічно зобразити так (рис. 3.5):

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Образи майбутнього типів моделі сучасного світового співтовариства“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Цивіліографія – наука про цивілізації

  • Частина I. Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства

  • Структура та класифікація цивілізацій

  • Періодизація цивілізаційного розвитку та характеристика постіндустріальної цивілізації

  • Глава 2. Постіндустріальна глобалізація та її вплив на цивілізаційний розвиток людства

  • Характеристика сучасного етапу глобалізації

  • Цивілізаційна природа глобалізації

  • Частина II. Історичний процес у світлі теорій цивілізації

  • Основні положення теорії культурно-історичних типів М. Данилевського

  • Спадкоємність у розвитку культурно-історичних типів та їх різноманітність

  • Розряди культурної діяльності та закони руху культурно-історичних типів

  • Слов'янство як специфічний культурно-історичний тип та його соціально-політична місія

  • Оцінка та розвиток теорії культурно-історичних типів М. Данилевського науковими колами російського суспільства другої половини XIX ст.

  • Значення ідейно-теоретичної спадщини М. Данилевського для сучасної науки та практики

  • Глава 4. Західноєвропейські теорії цивілізації першої половини XX ст.

  • Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури

  • Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації

  • Концепція "Осьового часу" К. Ясперса як методологія дослідження історичного процесу

  • Класифікація світової історії та народів за "осьовим часом"

  • Глава 5. Теорія цивілізації А. ДЖ. Тойнбі

  • Поле історичного дослідження А. Дж. Тойнбі та його масштаб

  • Витоки та еволюція теорії цивілізації А. Дж. Тойнбі

  • А. ДЖ. Тойнбі про генезис, Розвиток та взаємодію цивілізацій

  • Світова держава, Вселенська церква та "героїчна доба"

  • Класифікація цивілізацій та контакти між ними у просторі та часі

  • Значення теорії цивілізації А. ДЖ. Тойнбі для розуміння тенденцій історичного розвитку

  • Глава 6. Теорія соціокультурної динаміки П. Сорокіна

  • Погляд на історію людства з позиції соціологічного підходу

  • Соціокультурне явище як результат взаємодії соціальних суб'єктів

  • Ціннісний вимір культури

  • Соціокультурна динаміка та цивілізаційний розвиток людства

  • Концепція конвергенції П. Сорокіна та її значення для розуміння тенденцій цивілізаційного розвитку

  • Глава 7. Погляди на цивілізаційний розвиток людства основоположників євразійства та Л. Гумільова

  • Світогляд та світосприйняття євразійців

  • Основні положення теорії євразійців

  • Етнологічний вимір історичного розвитку

  • Етнологічна теорія Л. Гумільова та цивілізаційний розвиток людства

  • Частина III. Майбутнє людства в уявленнях сучасних цивіліографів

  • Ідея "хвильового" історичного розвитку Е. Тоффлера

  • Оцінка цивілізаційного розвитку людства крізь призму світсистемного підходу

  • Сутність та напрями світсистемної теорії

  • Глава 9. Прогнозування розвитку цивілізацій представниками західної школи конфліктології

  • Геополітичний вимір цивілізаційної взаємодії в уявленні З. Бжезінського

  • Підвалини конфліктогенного прогнозу міжцивілізаційної взаємодії С. Гантінгтона

  • Глава 10. Висвітлення тенденцій розвитку цивілізацій російськими та вітчизняними цивіліографами

  • Контури взаємодії цивілізацій у глобалізованому світі

  • Модель майбутнього цивілізаційного розвитку людства

  • Глава 11. Багатовимірна модель сучасного світового співтовариства в контексті системного світосприйняття

  • Характеристика типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Образи майбутнього типів моделі сучасного світового співтовариства
  • Післямова

  • Словник основних термінів