Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури

Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації

Творчий потенціал усякої культури має певні межі, які визначаються її віком. Починаючи з зародження, з того часу, як прафеномен уперше розкриває себе у зовнішніх проявах, культура за рахунок саморозвитку, саморозкриття та реалізації її творчих можливостей досягає зрілих форм. Розквіт культури є одночасно й станом максимальної реалізації її потенційних можливостей, після чого вона набуває механічних форм. Культура застигає, її кров згортається, сили надломлюються, після чого настає стадія цивілізації [134, с. 149]. З цієї фази розвитку культури починається її занепад, доба експансії, мілітаризму, яка завершується остаточною загибеллю (антична культура) або закостенінням (китайська культура). У кожної культури існує своя власна цивілізація. Вона, як розумова старість, є неминучою долею культури. Для Європи ця фаза настала після 1800 р. До цього часу європейська культура – живе тіло душевності, після – мумія. Культура та цивілізація виступають як організм, що з'являється серед ландшафту, та як механізм, що виникає внаслідок його закостеніння.

Людина культури живе усередину, людина цивілізації живе назовні, в просторі серед тіл та "фактів". Отже, цивілізація як закостенілий стан соціуму заснована на речових та формальних відношеннях. Те, що людина культури відчуває як долю й живе несвідомо, людина цивілізації сприймає як причинно-наслідкові зв'язки і живе свідомо. Якщо фазі культури властивий високий рівень розвитку духовної культури, то цивілізації – високий рівень наукових та технічних досягнень й занепад мистецтва і літератури. Етапу цивілізації відповідає певний тип людей, які є одночасно творцями та заручниками штучної культури. О. Шпенглер з цього приводу відзначав, що у XIX ст. людському погляду відкривається лише ланцюг причин та наслідків. Нічого первісного, все лише із чогось "виходить" [135, с. 55].

Фазу цивілізації О. Шпенглер розглядав як перемогу міста над селом, внаслідок якої вона віддалилася від грунту, свого материнського ландшафту [135, с. 91, 110]. У фазі розвитку культури місто народжується із землі, а у фазі цивілізації відбувається боротьба між містом та селом, велика культура остаточно стає культурою міською. Місто та село відрізняються одне від одного не розміром, а наявністю чи відсутністю душі, дякуючи якій виникає внутрішній самостійний світ. У селах душа відсутня, їх примітивне населення живе цілковито селянським, приземленим життям. Сільська та міська людина – дві різні істоти. Народи, держави, політика і релігія, усі мистецтва, усі науки базуються на єдиному прафеномені людського існування – на місті. Селянин – це вічна людина, незалежна від усякої культури, що гніздиться у містах. Селянин – містична душа, що передувала культурі [135, с. 91, 92, 98].

О. Шпенглер підкреслював, що відрізняються між собою не тільки міста та села, але й міста одне від одного. Якщо місто – дух, велике місто – "вільний дух", то світова столиця є потворним символом та вмістилищем повністю звільненого духу. Світові столиці – лічені величезні міста дозрілих цивілізацій, що зневажають та знецінюють провінцію як материнський ландшафт своєї культури.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Цивіліографія – наука про цивілізації

  • Частина I. Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства

  • Структура та класифікація цивілізацій

  • Періодизація цивілізаційного розвитку та характеристика постіндустріальної цивілізації

  • Глава 2. Постіндустріальна глобалізація та її вплив на цивілізаційний розвиток людства

  • Характеристика сучасного етапу глобалізації

  • Цивілізаційна природа глобалізації

  • Частина II. Історичний процес у світлі теорій цивілізації

  • Основні положення теорії культурно-історичних типів М. Данилевського

  • Спадкоємність у розвитку культурно-історичних типів та їх різноманітність

  • Розряди культурної діяльності та закони руху культурно-історичних типів

  • Слов'янство як специфічний культурно-історичний тип та його соціально-політична місія

  • Оцінка та розвиток теорії культурно-історичних типів М. Данилевського науковими колами російського суспільства другої половини XIX ст.

  • Значення ідейно-теоретичної спадщини М. Данилевського для сучасної науки та практики

  • Глава 4. Західноєвропейські теорії цивілізації першої половини XX ст.

  • Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури
  • Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації

  • Концепція "Осьового часу" К. Ясперса як методологія дослідження історичного процесу

  • Класифікація світової історії та народів за "осьовим часом"

  • Глава 5. Теорія цивілізації А. ДЖ. Тойнбі

  • Поле історичного дослідження А. Дж. Тойнбі та його масштаб

  • Витоки та еволюція теорії цивілізації А. Дж. Тойнбі

  • А. ДЖ. Тойнбі про генезис, Розвиток та взаємодію цивілізацій

  • Світова держава, Вселенська церква та "героїчна доба"

  • Класифікація цивілізацій та контакти між ними у просторі та часі

  • Значення теорії цивілізації А. ДЖ. Тойнбі для розуміння тенденцій історичного розвитку

  • Глава 6. Теорія соціокультурної динаміки П. Сорокіна

  • Погляд на історію людства з позиції соціологічного підходу

  • Соціокультурне явище як результат взаємодії соціальних суб'єктів

  • Ціннісний вимір культури

  • Соціокультурна динаміка та цивілізаційний розвиток людства

  • Концепція конвергенції П. Сорокіна та її значення для розуміння тенденцій цивілізаційного розвитку

  • Глава 7. Погляди на цивілізаційний розвиток людства основоположників євразійства та Л. Гумільова

  • Світогляд та світосприйняття євразійців

  • Основні положення теорії євразійців

  • Етнологічний вимір історичного розвитку

  • Етнологічна теорія Л. Гумільова та цивілізаційний розвиток людства

  • Частина III. Майбутнє людства в уявленнях сучасних цивіліографів

  • Ідея "хвильового" історичного розвитку Е. Тоффлера

  • Оцінка цивілізаційного розвитку людства крізь призму світсистемного підходу

  • Сутність та напрями світсистемної теорії

  • Глава 9. Прогнозування розвитку цивілізацій представниками західної школи конфліктології

  • Геополітичний вимір цивілізаційної взаємодії в уявленні З. Бжезінського

  • Підвалини конфліктогенного прогнозу міжцивілізаційної взаємодії С. Гантінгтона

  • Глава 10. Висвітлення тенденцій розвитку цивілізацій російськими та вітчизняними цивіліографами

  • Контури взаємодії цивілізацій у глобалізованому світі

  • Модель майбутнього цивілізаційного розвитку людства

  • Глава 11. Багатовимірна модель сучасного світового співтовариства в контексті системного світосприйняття

  • Характеристика типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Образи майбутнього типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Післямова

  • Словник основних термінів