Спадкоємність у розвитку культурно-історичних типів та їх різноманітність

Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації

М. Данилевський, хоча й не прямо, а опосередковано дав пояснення тому, чому більшість націй-держав не досягли у своєму історичному русі стану цивілізації. Він довів це на прикладі історичної долі готів, у яких вистачило сил на руйнування Римської імперії, але їх намагання перейняти чужу культуру призвело до втрати власної політичної сили.

Євреї ж, навпаки, вважав М. Данилевський, дотримувалися заповіту не вступати у близькі стосунки з оточуючими їх народами задля того, щоб запобігти втрати своєї самобутності. Саме втрата власної самобутності, на його переконання, загрожувала перетворенню самостійного народу в етнографічний матеріал. Відзначимо, що приклад з євреями є не зовсім вдалим і не "працює" на користь аргументів, наведених М. Данилевським. Справа у тому, що до 1948 р. євреї взагалі не мали власної держави і тим не менш у книзі "Росія та Європа" ми їх знаходимо у переліку культурно-історичних типів [40, с. 74]. Пояснення цього феномену дав сам М. Данилевський, коли стверджував, що не можуть мати потреби в політичній самостійності народи, які не відчувають її передусім у політичній свідомості. Висловлюючись сучасною мовою, євреї завжди були самобутніми з тієї причини, що у їх свідомості була сформована національна ідея, яку вони постійно відстоювали.

Значне місце у праці М. Данилевського займало також питання про спадкоємність руху чи розвитку культурно-історичних типів. Відрізняючи між собою культурно-історичні типи, він розмістив десять з них у хронологічній послідовності. Серед них: єгипетський; китайський; ассірійсько-вавилонсько-фінікійський; халдейський, або давносемітичний; індійський; іранський; єврейський; грецький; римський; новосемітичний, або аравійський; германо-романський, або європейський. До них він додав ще мексиканський і перуанський культурно-історичні типи, що загинули насильницькою смертю й з цієї причини не завершили свого розвитку. Нарешті, тринадцятий тип – слов'янський, при житті М. Данилевського ще не набув сталих форм. Щодо кількості та назви культурно-історичних типів, то хоча це питання – дискусійне, але в даному випадку не це головне. Заперечення викликає теза М. Данилевського про те, що тільки народи, що складають перелічені культурно-історичні типи, були позитивними діячами в історії людства. А далі автор серед них виокремив так звані спадкоємні типи: єгипетський, ассірійсько-вавилонсько-фінікійський, грецький, римський, єврейський та германо-романський (європейський). Інші віднесені до етнографічного матеріалу, тобто до таких, що є неорганічною речовиною у складі історичних організмів (культурно-історичних типів) [40, с. 74-75]. Якщо так, то чому останні включено до переліку тринадцяти типів? Не зрозуміло також, на підставі чого діяльність інших народів (за винятком шести перелічених культурно-історичних типів) не може бути визнана історично позитивною. Характеризуючи ці шість типів, було б доречним акцентувати увагу на тих з них, які є представниками давніх цивілізацій.

Ідентифікуючи культурно-історичні типи як локальні цивілізації, М. Данилевський при цьому не заперечував спадкоємності у їх розвитку. В книзі мова йде про три форми такої спадкоємності. В якості найпростішого засобу "культурної радіації" оцінюється колонізація (перенесення), яка носить переважно насильницький характер. Друга форма – це прищеплювання (наслідування). Обидва ці засоби він відносив до безперспективних, оскільки цивілізаційні засади одного типу не передаються народам іншого типу. Як приклад невдалого прищеплювання М. Данилевський приводив спробу Петра І європеїзувати Росію. З цього приводу зазначимо, що реформи останнього щодо модернізації були корисними й дали позитивні наслідки у порівнянні з заходами з вестернізації самобутньої російської культури. В якості дієвого засобу спадкоємності розцінювався засіб грунтового удобрення, оскільки він застосовується за умов наявності формаційних засад і з цієї причини не зашкоджує національній самобутності народу [40, с. 83-84, 106].


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спадкоємність у розвитку культурно-історичних типів та їх різноманітність“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Цивіліографія – наука про цивілізації

  • Частина I. Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства

  • Структура та класифікація цивілізацій

  • Періодизація цивілізаційного розвитку та характеристика постіндустріальної цивілізації

  • Глава 2. Постіндустріальна глобалізація та її вплив на цивілізаційний розвиток людства

  • Характеристика сучасного етапу глобалізації

  • Цивілізаційна природа глобалізації

  • Частина II. Історичний процес у світлі теорій цивілізації

  • Основні положення теорії культурно-історичних типів М. Данилевського

  • Спадкоємність у розвитку культурно-історичних типів та їх різноманітність
  • Розряди культурної діяльності та закони руху культурно-історичних типів

  • Слов'янство як специфічний культурно-історичний тип та його соціально-політична місія

  • Оцінка та розвиток теорії культурно-історичних типів М. Данилевського науковими колами російського суспільства другої половини XIX ст.

  • Значення ідейно-теоретичної спадщини М. Данилевського для сучасної науки та практики

  • Глава 4. Західноєвропейські теорії цивілізації першої половини XX ст.

  • Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури

  • Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації

  • Концепція "Осьового часу" К. Ясперса як методологія дослідження історичного процесу

  • Класифікація світової історії та народів за "осьовим часом"

  • Глава 5. Теорія цивілізації А. ДЖ. Тойнбі

  • Поле історичного дослідження А. Дж. Тойнбі та його масштаб

  • Витоки та еволюція теорії цивілізації А. Дж. Тойнбі

  • А. ДЖ. Тойнбі про генезис, Розвиток та взаємодію цивілізацій

  • Світова держава, Вселенська церква та "героїчна доба"

  • Класифікація цивілізацій та контакти між ними у просторі та часі

  • Значення теорії цивілізації А. ДЖ. Тойнбі для розуміння тенденцій історичного розвитку

  • Глава 6. Теорія соціокультурної динаміки П. Сорокіна

  • Погляд на історію людства з позиції соціологічного підходу

  • Соціокультурне явище як результат взаємодії соціальних суб'єктів

  • Ціннісний вимір культури

  • Соціокультурна динаміка та цивілізаційний розвиток людства

  • Концепція конвергенції П. Сорокіна та її значення для розуміння тенденцій цивілізаційного розвитку

  • Глава 7. Погляди на цивілізаційний розвиток людства основоположників євразійства та Л. Гумільова

  • Світогляд та світосприйняття євразійців

  • Основні положення теорії євразійців

  • Етнологічний вимір історичного розвитку

  • Етнологічна теорія Л. Гумільова та цивілізаційний розвиток людства

  • Частина III. Майбутнє людства в уявленнях сучасних цивіліографів

  • Ідея "хвильового" історичного розвитку Е. Тоффлера

  • Оцінка цивілізаційного розвитку людства крізь призму світсистемного підходу

  • Сутність та напрями світсистемної теорії

  • Глава 9. Прогнозування розвитку цивілізацій представниками західної школи конфліктології

  • Геополітичний вимір цивілізаційної взаємодії в уявленні З. Бжезінського

  • Підвалини конфліктогенного прогнозу міжцивілізаційної взаємодії С. Гантінгтона

  • Глава 10. Висвітлення тенденцій розвитку цивілізацій російськими та вітчизняними цивіліографами

  • Контури взаємодії цивілізацій у глобалізованому світі

  • Модель майбутнього цивілізаційного розвитку людства

  • Глава 11. Багатовимірна модель сучасного світового співтовариства в контексті системного світосприйняття

  • Характеристика типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Образи майбутнього типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Післямова

  • Словник основних термінів