Основні положення теорії культурно-історичних типів М. Данилевського

Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації

Центральне місце у книзі "Росія та Європа" посідає теорія культурно-історичних типів. Під останніми М. Данилевський розумів локалізовані у просторі та часі великі соціальні спільноти, які подібно біологічним організмам проходять певні стадії розвитку. Методологічною основою його дослідження виступала органічна теорія, згідно з якою природа та суспільство розглядалися як взаємопов'язані частини єдиного світу. Культурно-історичні типи позиціювалися М. Данилевським як об'єкти історії, носії суспільного життя, головні дійові історичні особи. При цьому мета суспільного прогресу полягала у реалізації кожним культурно-історичним типом своєї цивілізаційної самобутності та своєрідності, а світова історія поставала як процес поступової зміни культурно-історичних типів.

Змістовну частину праці М. Данилевського складав порівняльний аналіз західноєвропейського культурно-історичного типу, що переживав кризовий стан, та нового, не схожого на нього слов'янського культурно-історичного типу. На підставі цього аналізу автор книги "Росія та Європа" дійшов висновку, по-перше, що цінності західної культури, як і будь-якої іншої, не є універсальними, по-друге, Європа – ворожа Росії.

Критерії ідентичності культурно-історичних типів, їх вік та періоди розвитку

Теорія культурно-історичних типів М. Данилевського має безпосереднє відношення до питання про періодизаціїо історії, її поділу на давню, середньовічну та нову. З точки зору цього автора оцінка історичних явищ виключно за ступенем їх розвитку є недостатньою для розуміння сенсу історії. З одного боку, не тільки Західна Європа, але й Рим та Греція, Індія та Єгипет мали свою власну давню, середньовічну та нову історію. Як усе органічне, вони мали свої фази розвитку, а саме: зародження, найвищого розвитку, занепаду та зникнення [40, с. 62, 70]. Крім того, форми історичного життя не тільки змінюються у часі, а також різняться за культурно-історичними типами. Інакше кажучи, необхідно розрізняти ступень розвитку від типу розвитку. Більш того, на думку М. Данилевського, періодизація історії можлива лише в межах одного й того ж культурно-історичного типу. Щодо прогресу, то він полягає не в тому, щоб усі народи йшли в одному напряму, а в тому, щоб усе поле історичної діяльності людства пройти в різних напрямках [40, с. 73]. Отже, зміст історії не вичерпується її періодизацією, а визнання лише європейської цивілізації веде до її ототожнення з загальнолюдською. Щодо останньої, то вона, на наці погляд, є не більш ніж узагальнення середньостатистичного й реально не існуючого.

Певне місце у теорії культурно-історичних типів М. Данилевського посідали критерії їх ідентифікації. Він підкреслював, що ознаками поділу цивілізації на культурно-історичні типи є етнографічні відмінності, сутність яких полягає у особливостях психіки народів. До інших критеріїв ідентичності культурно-історичних типів віднесені відмінності моральних засад та умов історичного виховання народів. Єдина етнографічна основа дає підстави народу відчувати себе політичним цілим. Самостійні одиниці культурно-історичного типу можуть складати єдине ціле, якщо їх мови близькі між собою настільки, що не викликають утруднень у їх суспільному, торговельному, політичному житті [40, с. 86].

Культурно-історичні типи у своєму русі проходять три періоди. Перший з них М. Данилевський визначив як етнографічний, який наступає з моменту відокремлення племені від споріднених з ним. Це дуже відповідальний період, протягом якого закладаються засади життя: особливості психологічного ладу, мова, світогляд, форми побуту. Етнографічний період – найбільш тривалий у житті культурно-історичного типу. Це час збирання, заготовлення запасу для майбутньої діяльності. Наступний період визначено як час будівництва держави. Після нього наступає період проявлення та діяльності культурно-історичного типу або цивілізаційний. Іншими словами – це час розтрати всього того, що було накопичено у початковий період. У різних культурно-історичних типів він складає від 400 до 600 років. Після періоду цивілізації у житті культурно-історичного типу настає застій. Для того щоб життя не зупинилося, його слід розпочинати з нової точки відпису та спрямувати по іншому шляху. Тобто необхідно, щоб на поле історичної діяльності вийшли народи нового культурно-історичного типу, які відрізняються від попереднього психологічними, розумовими, вольовими та іншими характеристиками.

Перехід від одного періоду до іншого обумовлений, на думку М. Данилевського, зовнішнім поштовхом [40, с. 90-94]. Враховуючи, що, за М. Данилевським, вік культурно-історичного типу складає у середньому 1200-1500 років, неважко підрахувати, що левова частка в ньому припадає на період збирання та розкидання "каміння" або цвітіння та плодоносності. В цьому сенсі період побудови держави виступає не тільки як нетривалий у часі, а головне він не розцінюється як самоціль. Це в свою чергу спонукає до роздумів над тим, чому більшість держав, що існували в історії, не досягли періоду цивілізації.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні положення теорії культурно-історичних типів М. Данилевського“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Цивіліографія – наука про цивілізації

  • Частина I. Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства

  • Структура та класифікація цивілізацій

  • Періодизація цивілізаційного розвитку та характеристика постіндустріальної цивілізації

  • Глава 2. Постіндустріальна глобалізація та її вплив на цивілізаційний розвиток людства

  • Характеристика сучасного етапу глобалізації

  • Цивілізаційна природа глобалізації

  • Частина II. Історичний процес у світлі теорій цивілізації

  • Основні положення теорії культурно-історичних типів М. Данилевського
  • Спадкоємність у розвитку культурно-історичних типів та їх різноманітність

  • Розряди культурної діяльності та закони руху культурно-історичних типів

  • Слов'янство як специфічний культурно-історичний тип та його соціально-політична місія

  • Оцінка та розвиток теорії культурно-історичних типів М. Данилевського науковими колами російського суспільства другої половини XIX ст.

  • Значення ідейно-теоретичної спадщини М. Данилевського для сучасної науки та практики

  • Глава 4. Західноєвропейські теорії цивілізації першої половини XX ст.

  • Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури

  • Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації

  • Концепція "Осьового часу" К. Ясперса як методологія дослідження історичного процесу

  • Класифікація світової історії та народів за "осьовим часом"

  • Глава 5. Теорія цивілізації А. ДЖ. Тойнбі

  • Поле історичного дослідження А. Дж. Тойнбі та його масштаб

  • Витоки та еволюція теорії цивілізації А. Дж. Тойнбі

  • А. ДЖ. Тойнбі про генезис, Розвиток та взаємодію цивілізацій

  • Світова держава, Вселенська церква та "героїчна доба"

  • Класифікація цивілізацій та контакти між ними у просторі та часі

  • Значення теорії цивілізації А. ДЖ. Тойнбі для розуміння тенденцій історичного розвитку

  • Глава 6. Теорія соціокультурної динаміки П. Сорокіна

  • Погляд на історію людства з позиції соціологічного підходу

  • Соціокультурне явище як результат взаємодії соціальних суб'єктів

  • Ціннісний вимір культури

  • Соціокультурна динаміка та цивілізаційний розвиток людства

  • Концепція конвергенції П. Сорокіна та її значення для розуміння тенденцій цивілізаційного розвитку

  • Глава 7. Погляди на цивілізаційний розвиток людства основоположників євразійства та Л. Гумільова

  • Світогляд та світосприйняття євразійців

  • Основні положення теорії євразійців

  • Етнологічний вимір історичного розвитку

  • Етнологічна теорія Л. Гумільова та цивілізаційний розвиток людства

  • Частина III. Майбутнє людства в уявленнях сучасних цивіліографів

  • Ідея "хвильового" історичного розвитку Е. Тоффлера

  • Оцінка цивілізаційного розвитку людства крізь призму світсистемного підходу

  • Сутність та напрями світсистемної теорії

  • Глава 9. Прогнозування розвитку цивілізацій представниками західної школи конфліктології

  • Геополітичний вимір цивілізаційної взаємодії в уявленні З. Бжезінського

  • Підвалини конфліктогенного прогнозу міжцивілізаційної взаємодії С. Гантінгтона

  • Глава 10. Висвітлення тенденцій розвитку цивілізацій російськими та вітчизняними цивіліографами

  • Контури взаємодії цивілізацій у глобалізованому світі

  • Модель майбутнього цивілізаційного розвитку людства

  • Глава 11. Багатовимірна модель сучасного світового співтовариства в контексті системного світосприйняття

  • Характеристика типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Образи майбутнього типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Післямова

  • Словник основних термінів