Характеристика типів моделі сучасного світового співтовариства

Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації

При виокремленні типів моделі сучасного співтовариства та її класифікації за означеними чотирма критеріями було враховано здатність тих чи інших спільнот балансувати між глобалізацією та цивілізаційною самоідентифікацією. В результаті здійснення такого підходу нами виявлено сім основних типів моделі. Зрозуміло, що існують країни, які за своїми системними характеристиками займають проміжне положення між тими чи іншими типами, або ж їх можна виділити в окремий тип. Але у такому випадку модель може стати занадто громіздкою, а класифікація як така втратить сенс. Тому модель має такий вигляд (рис. 3.4).

Кожен з представлених типів моделі має свою метафоричну назву, яка базується на дихотомії "глобалізація-цивілізація".

Перший тип презентований високорозвиненими західними країнами, які є більш модернізованими й займають лідируючі позиції у рейтингу глобалізації. При цьому не береться до уваги їх геополітичне вага, а тому до їх числа віднесені як країни, що належать до "великої вісімки", так і "малі привілейовані європейські нації". Крім європейських країн, до першого типу входять також США та Канада. У контексті дихотомії "глобалізація-цивілізація" вони класифікуються як "глобалісти". Це екстравертний різновид держав, що орієнтуються на досягнення успіху у практичній діяльності та характеризуються схильністю до меркантилізму.

Багатовимірна модель сучасного світового співтовариства

Рис. 3.4. Багатовимірна модель сучасного світового співтовариства

Другий тип представлений Японією. Це високо модернізована, але не вестернізована країна з міцними устоями традиціоналізму та національно-культурною самобутністю.

Як визначав російський соціолог С. Чугров, "Японська ідентичність еволюціонує одночасно у двох напрямах – дрейфуючи у бік західної моделі поведінки (зовнішній, поверховий шар самоідентифікації) та притримуючи відданість ключовим цінностям східної цивілізації (кореневий рівень самоідентифікації)" [132, с. 64]. Це спостереження підтверджується результатами національного соціологічного опиту, проведеного інформаційним відділом при секретаріаті Кабінету міністрів Японії у січні- лютому 2007 р. (табл. 3.4) [80].

Таблиця 3.4

Гордість за Японію (подано перших п'ять позицій)

Перелік позицій2003 р.2004 р.2005 р.2006 р.2007 р.
Тривала історія та традиція, %37,339,739,942,443,6
Видатна культура та мистецтво,%32,634,938,440,441,8
Краса природи, %37,338,539,141,036,5
Працьовитість та здібності народу, %25,324,925,127,929,8
Високий рівень суспільної безпеки,%26,920,018,020,624,0

Третій тип – китайська "соціалістична ринкова економіка". У цій фразі виявлена самоназва сучасної китайської соціальної системи, яка віддзеркалює ментальність китайців і пояснює розуміння ними сенсу стратегії розвитку. Як помітив французький філософ Ф. Жюльєн, у той час як у Греції міф чи диспут прагнуть до пояснення, слово у Китаї вказує шлях, яким слід йти [46, с. 299]. Першорядним критерієм ідентичності китайців виступають культура та цивілізація на основі конфуціанства. У науковій літературі виділяються три значення поняття "ідентичність" по відношенню до Китаю:

• 1) історично сформована цивілізаційна ідентичність у широкому сенсі слова;

• 2) політична державна ідентичність, у значно вужчому значенні – національна ідентичність Китаю;

• 3) етнічна ідентичність у середині країни [62, с. 28].

Така самоідентифікація Китаю пояснюється значною територією країни. Крім цього, ідеологію китаєцентризму формують також "відкритість" китайської цивілізації та впевненість у культурній асиміляції народів, що потрапляють у поле її впливу.

Економічні досягнення Китаю, лібералізація соціальних відносин своїми коріннями сягають традиційної культури східного типу, що дає підстави віднести цю країни до того ж самого культурного ареалу, до якого належить і Японія. Лозунг революції Мейзі 1867 р. – "японський дух, західні знання" – має пряме відношення й до Китаю, у цивілізаційному розвитку якого поєднуються "західна сучасність" та "східна традиційність". Це знаходить свій прояв у європейській раціональності, прагматизмі, орієнтації на успіх у реальному світі.

За переліченими характеристиками другий та третій типи моделі (Японію та Китай) можна класифікувати як "цивілізаціоністів".

Четвертий тип – "малі азіатські тигри" (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг). Країни цього типу, перелік яких можна у найближчий час розширити й за рахунок інших претендентів, займають проміжне місце між першим і третім типами, виступаючи тим самим кентавром, що поєднує традиції та сучасність в єдиному цивілізаційному просторі. Дещо випадає з цього ряду Південна Корея, яка є достатньо вестернізованою країною. Усі ці країни узяли на озброєння формулу Римського клубу – "мислити глобально, а діяти локально". З цієї причини "малих азіатських тигрів" можна визначити як "глобалокалісти".

Спільним між країнами, що представляють другий, третій та четвертий типи моделі, є те, що усі вони відносяться до різновиду спільнот – інтравертів, тобто таких, що орієнтовані на досягнення успіху через самоаналіз, рефлексно.

П'ятий тип – постсоціалістичні країни, переважаюча більшість яких ще перебувають на шляху ринкової трансформації та національного будівництва. Певна частина їх (Польща, Угорщина, Чехія, Словенія, Хорватія, Словаччина, Естонія, Литва, Латвія) дрейфують у напрямку до першого типу моделі, принаймні можна з впевненістю казати про таку орієнтацію. Окремої розмови заслуговує Росія як один з геополітичних центрів світу й достатньо модернізована країна. її цивілізаційна самоідентифікація є достатньо складною через наявність у її соціокультурному коді, крім слов'янської ідентичності, також європейського та азіатського слідів. З урахуванням геостратегічного чинника та матеріального фактору, які впливають на соціокультурні традиції країн цього типу, можна спрогнозувати, що у більшості з них цивілізаційна самоідентифікація буде корегуватися під домінуючим впливом цінностей західної цивілізації.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика типів моделі сучасного світового співтовариства“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Цивіліографія – наука про цивілізації

  • Частина I. Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства

  • Структура та класифікація цивілізацій

  • Періодизація цивілізаційного розвитку та характеристика постіндустріальної цивілізації

  • Глава 2. Постіндустріальна глобалізація та її вплив на цивілізаційний розвиток людства

  • Характеристика сучасного етапу глобалізації

  • Цивілізаційна природа глобалізації

  • Частина II. Історичний процес у світлі теорій цивілізації

  • Основні положення теорії культурно-історичних типів М. Данилевського

  • Спадкоємність у розвитку культурно-історичних типів та їх різноманітність

  • Розряди культурної діяльності та закони руху культурно-історичних типів

  • Слов'янство як специфічний культурно-історичний тип та його соціально-політична місія

  • Оцінка та розвиток теорії культурно-історичних типів М. Данилевського науковими колами російського суспільства другої половини XIX ст.

  • Значення ідейно-теоретичної спадщини М. Данилевського для сучасної науки та практики

  • Глава 4. Західноєвропейські теорії цивілізації першої половини XX ст.

  • Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури

  • Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації

  • Концепція "Осьового часу" К. Ясперса як методологія дослідження історичного процесу

  • Класифікація світової історії та народів за "осьовим часом"

  • Глава 5. Теорія цивілізації А. ДЖ. Тойнбі

  • Поле історичного дослідження А. Дж. Тойнбі та його масштаб

  • Витоки та еволюція теорії цивілізації А. Дж. Тойнбі

  • А. ДЖ. Тойнбі про генезис, Розвиток та взаємодію цивілізацій

  • Світова держава, Вселенська церква та "героїчна доба"

  • Класифікація цивілізацій та контакти між ними у просторі та часі

  • Значення теорії цивілізації А. ДЖ. Тойнбі для розуміння тенденцій історичного розвитку

  • Глава 6. Теорія соціокультурної динаміки П. Сорокіна

  • Погляд на історію людства з позиції соціологічного підходу

  • Соціокультурне явище як результат взаємодії соціальних суб'єктів

  • Ціннісний вимір культури

  • Соціокультурна динаміка та цивілізаційний розвиток людства

  • Концепція конвергенції П. Сорокіна та її значення для розуміння тенденцій цивілізаційного розвитку

  • Глава 7. Погляди на цивілізаційний розвиток людства основоположників євразійства та Л. Гумільова

  • Світогляд та світосприйняття євразійців

  • Основні положення теорії євразійців

  • Етнологічний вимір історичного розвитку

  • Етнологічна теорія Л. Гумільова та цивілізаційний розвиток людства

  • Частина III. Майбутнє людства в уявленнях сучасних цивіліографів

  • Ідея "хвильового" історичного розвитку Е. Тоффлера

  • Оцінка цивілізаційного розвитку людства крізь призму світсистемного підходу

  • Сутність та напрями світсистемної теорії

  • Глава 9. Прогнозування розвитку цивілізацій представниками західної школи конфліктології

  • Геополітичний вимір цивілізаційної взаємодії в уявленні З. Бжезінського

  • Підвалини конфліктогенного прогнозу міжцивілізаційної взаємодії С. Гантінгтона

  • Глава 10. Висвітлення тенденцій розвитку цивілізацій російськими та вітчизняними цивіліографами

  • Контури взаємодії цивілізацій у глобалізованому світі

  • Модель майбутнього цивілізаційного розвитку людства

  • Глава 11. Багатовимірна модель сучасного світового співтовариства в контексті системного світосприйняття

  • Характеристика типів моделі сучасного світового співтовариства
  • Образи майбутнього типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Післямова

  • Словник основних термінів