• 4.1. Розвиток теорії локальних культур у праці О. Шпенглера "Занепад Європи".
• 4.1.1. Культура як прафеномен (дух) всесвітньої історії.
• 4.1.2. Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури.
• 4.1.3. Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації.
• 4.2. Концепція "осьового часу" К. Ясперса як методологія дослідження історичного процесу.
• 4.2.1. "Осьовий час" – універсальна категорія світосприйняття.
• 4.2.2. Класифікація світової історії та народів за "осьовим часом".
• 4.2.3. Концепція "осьового часу" та ціннісні орієнтири сучасного світу.
Завдання та питання
Література
Розвиток теорії локальних культур у праці О. Шпенглера "ЗАНЕПАД ЄВРОПИ"
Шпенглер Освальд (1880–1936): коротка біографічна довідка
Відомий німецький філософ історії та культури народився 28 травня 1880 р. у м. Гарц, помер 8 червня 1936 р. у м. Мюнхен. Широкої популярності він набув завдяки своєму основному твору "Причинність та доля: Занепад Європи" (1918–1922). Як представник консервативно- націоналістичної течії О. Шпенглер у 1933 р. отримав пропозицію нацистів на співпрацю, яка була ним відхилена. За це гітлерівський режим піддав філософа бойкоту. Значний вплив на формування його поглядів мала філософія Ф. Ніцше (культ почуттєвого, ірраціонального сприйняття дійсності). Він є також автором таких праць, як "Філософія майбутнього", "Пруссацтво та соціалізм", "Людина та техніка".
Культура як прафеномен (дух) всесвітньої історії
Теорія локальних культур О. Шпенглера має багато спільного з теорією культурно-історичних типів М. Данилевського. У її конструктивній основі відсутня ідея загальнолюдської історії та європо- центрична схема її розвитку. Внутрішнім змістом кожної культури, за О. Шпенглером, виступає певний прафеномен (дух), який розкривається на кожній із стадій її розвитку. О. Шпенглер довів це на прикладі розвитку західної культури, взявши за точку відліку її занепад. Він пояснював це тим, що вона є єдиною у світі культурою, що перебуває у довершеній формі, і це дає можливість простежити увесь її шлях. Правда він був більш категоричним, ніж М. Данилевський, у відстоюванні ідеї автаркійності окремих локальних культур. На відміну від М. Данилевського, який виглядав завзятим оптимістом в оцінці історичної місії слов'янства, О. Шпенглер у визначенні майбутнього Європи показав себе фаталістом, що не надало йому популярності серед сучасників. І все ж слід враховувати, що слов'янський культурно-історичний тип не досяг тієї стадії розвитку, як західноєвропейський.
Сам автор так пояснював свій песимізм: "Я не писав для тих, хто сприймає міркування про суть справи за саму справу. Хто любить дефініції, той не знає долі" [134, с. 15]. Розуміти світ – це значить стояти зі світом урівень. А це талант мислителя, для якого істиною є те, що з'явилося на світ разом з ним у якості картини його світу, те, що він не вигадує, а відкриває у собі самому. Тому істинним для мислителя є не істинне само по собі, а істинне для нього.
З цієї точки зору невипадковим був й вибір мети дослідження – визначити у морфологічному сенсі положення Західної Європи та Америки в період з 1800 до 2000 pp., зрозуміти зміст цього біографічного відрізку, який у тому чи іншому вигляді зустрічається у будь-якій культурі. Це необхідно було О. Шпенглеру для того, щоб у процесі порівняльного аналізу західної, античної, єгипетської, індійської, вавилонської, китайської культур відшукати типове у мінливості їх долі, необхідне – у повноті випадкового для того, щоб побачити образ всесвітньої історії у розвитку та знайти ключ до розуміння власного майбутнього [134, с. 46, 47].
Культура – це прафеномен минулої та майбутньої всесвітньої історії. Прафеноменом є те, у чому ідея становлення являє себе світу у всій чистоті. Це дух, яким наділена кожна культура й за яким вони відрізняються одна від одної. Культура перебуває у глибокому символічному й майже містичному відношенні до простору, у якому і за допомогою якого вона справджується. Коли ідея, вся повнота внутрішніх можливостей культури справжні й до кінця реалізовані, відчувається прояв того, що ми розуміємо під словами "єгипетський дух", "візантійство", "мандаринський режим" [134, с. 149-150].
Кожна велика культура, за О. Шпенглером, є не чим іншим як справдженням та образом – єдиної, неповторної долі. Не тільки культура, а кожна окрема людина, що перебуває у ній, володіє власним різновидом історії, у картині та стилі якої вона безпосередньо споглядає, відчуває і переживає загальне та власне, внутрішнє та зовнішнє, всесвітньо-історичне та біографічне становлення. Кожна з цих культур прийшла до тайної мови світовідчуття, яка зрозуміла лише тому, чия душа належить до даної культури [134, с. 171, 173, 223].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 4. Західноєвропейські теорії цивілізації першої половини XX ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.
