Глава 4. Західноєвропейські теорії цивілізації першої половини XX ст.

Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації

• 4.1. Розвиток теорії локальних культур у праці О. Шпенглера "Занепад Європи".

• 4.1.1. Культура як прафеномен (дух) всесвітньої історії.

• 4.1.2. Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури.

• 4.1.3. Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації.

• 4.2. Концепція "осьового часу" К. Ясперса як методологія дослідження історичного процесу.

• 4.2.1. "Осьовий час" – універсальна категорія світосприйняття.

• 4.2.2. Класифікація світової історії та народів за "осьовим часом".

• 4.2.3. Концепція "осьового часу" та ціннісні орієнтири сучасного світу.

Завдання та питання

Література

Розвиток теорії локальних культур у праці О. Шпенглера "ЗАНЕПАД ЄВРОПИ"

Шпенглер Освальд (1880–1936): коротка біографічна довідка

Відомий німецький філософ історії та культури народився 28 травня 1880 р. у м. Гарц, помер 8 червня 1936 р. у м. Мюнхен. Широкої популярності він набув завдяки своєму основному твору "Причинність та доля: Занепад Європи" (1918–1922). Як представник консервативно- націоналістичної течії О. Шпенглер у 1933 р. отримав пропозицію нацистів на співпрацю, яка була ним відхилена. За це гітлерівський режим піддав філософа бойкоту. Значний вплив на формування його поглядів мала філософія Ф. Ніцше (культ почуттєвого, ірраціонального сприйняття дійсності). Він є також автором таких праць, як "Філософія майбутнього", "Пруссацтво та соціалізм", "Людина та техніка".

Культура як прафеномен (дух) всесвітньої історії

Теорія локальних культур О. Шпенглера має багато спільного з теорією культурно-історичних типів М. Данилевського. У її конструктивній основі відсутня ідея загальнолюдської історії та європо- центрична схема її розвитку. Внутрішнім змістом кожної культури, за О. Шпенглером, виступає певний прафеномен (дух), який розкривається на кожній із стадій її розвитку. О. Шпенглер довів це на прикладі розвитку західної культури, взявши за точку відліку її занепад. Він пояснював це тим, що вона є єдиною у світі культурою, що перебуває у довершеній формі, і це дає можливість простежити увесь її шлях. Правда він був більш категоричним, ніж М. Данилевський, у відстоюванні ідеї автаркійності окремих локальних культур. На відміну від М. Данилевського, який виглядав завзятим оптимістом в оцінці історичної місії слов'янства, О. Шпенглер у визначенні майбутнього Європи показав себе фаталістом, що не надало йому популярності серед сучасників. І все ж слід враховувати, що слов'янський культурно-історичний тип не досяг тієї стадії розвитку, як західноєвропейський.

Сам автор так пояснював свій песимізм: "Я не писав для тих, хто сприймає міркування про суть справи за саму справу. Хто любить дефініції, той не знає долі" [134, с. 15]. Розуміти світ – це значить стояти зі світом урівень. А це талант мислителя, для якого істиною є те, що з'явилося на світ разом з ним у якості картини його світу, те, що він не вигадує, а відкриває у собі самому. Тому істинним для мислителя є не істинне само по собі, а істинне для нього.

З цієї точки зору невипадковим був й вибір мети дослідження – визначити у морфологічному сенсі положення Західної Європи та Америки в період з 1800 до 2000 pp., зрозуміти зміст цього біографічного відрізку, який у тому чи іншому вигляді зустрічається у будь-якій культурі. Це необхідно було О. Шпенглеру для того, щоб у процесі порівняльного аналізу західної, античної, єгипетської, індійської, вавилонської, китайської культур відшукати типове у мінливості їх долі, необхідне – у повноті випадкового для того, щоб побачити образ всесвітньої історії у розвитку та знайти ключ до розуміння власного майбутнього [134, с. 46, 47].

Культура – це прафеномен минулої та майбутньої всесвітньої історії. Прафеноменом є те, у чому ідея становлення являє себе світу у всій чистоті. Це дух, яким наділена кожна культура й за яким вони відрізняються одна від одної. Культура перебуває у глибокому символічному й майже містичному відношенні до простору, у якому і за допомогою якого вона справджується. Коли ідея, вся повнота внутрішніх можливостей культури справжні й до кінця реалізовані, відчувається прояв того, що ми розуміємо під словами "єгипетський дух", "візантійство", "мандаринський режим" [134, с. 149-150].

Кожна велика культура, за О. Шпенглером, є не чим іншим як справдженням та образом – єдиної, неповторної долі. Не тільки культура, а кожна окрема людина, що перебуває у ній, володіє власним різновидом історії, у картині та стилі якої вона безпосередньо споглядає, відчуває і переживає загальне та власне, внутрішнє та зовнішнє, всесвітньо-історичне та біографічне становлення. Кожна з цих культур прийшла до тайної мови світовідчуття, яка зрозуміла лише тому, чия душа належить до даної культури [134, с. 171, 173, 223].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 4. Західноєвропейські теорії цивілізації першої половини XX ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Цивіліографія – наука про цивілізації

  • Частина I. Взаємопов'язаність глобалізації та цивілізаційного розвитку людства

  • Структура та класифікація цивілізацій

  • Періодизація цивілізаційного розвитку та характеристика постіндустріальної цивілізації

  • Глава 2. Постіндустріальна глобалізація та її вплив на цивілізаційний розвиток людства

  • Характеристика сучасного етапу глобалізації

  • Цивілізаційна природа глобалізації

  • Частина II. Історичний процес у світлі теорій цивілізації

  • Основні положення теорії культурно-історичних типів М. Данилевського

  • Спадкоємність у розвитку культурно-історичних типів та їх різноманітність

  • Розряди культурної діяльності та закони руху культурно-історичних типів

  • Слов'янство як специфічний культурно-історичний тип та його соціально-політична місія

  • Оцінка та розвиток теорії культурно-історичних типів М. Данилевського науковими колами російського суспільства другої половини XIX ст.

  • Значення ідейно-теоретичної спадщини М. Данилевського для сучасної науки та практики

  • Глава 4. Західноєвропейські теорії цивілізації першої половини XX ст.
  • Цивілізація – занепадаюча фаза розвитку культури

  • Внесок О. Шпенглера у розвиток теорій цивілізації

  • Концепція "Осьового часу" К. Ясперса як методологія дослідження історичного процесу

  • Класифікація світової історії та народів за "осьовим часом"

  • Глава 5. Теорія цивілізації А. ДЖ. Тойнбі

  • Поле історичного дослідження А. Дж. Тойнбі та його масштаб

  • Витоки та еволюція теорії цивілізації А. Дж. Тойнбі

  • А. ДЖ. Тойнбі про генезис, Розвиток та взаємодію цивілізацій

  • Світова держава, Вселенська церква та "героїчна доба"

  • Класифікація цивілізацій та контакти між ними у просторі та часі

  • Значення теорії цивілізації А. ДЖ. Тойнбі для розуміння тенденцій історичного розвитку

  • Глава 6. Теорія соціокультурної динаміки П. Сорокіна

  • Погляд на історію людства з позиції соціологічного підходу

  • Соціокультурне явище як результат взаємодії соціальних суб'єктів

  • Ціннісний вимір культури

  • Соціокультурна динаміка та цивілізаційний розвиток людства

  • Концепція конвергенції П. Сорокіна та її значення для розуміння тенденцій цивілізаційного розвитку

  • Глава 7. Погляди на цивілізаційний розвиток людства основоположників євразійства та Л. Гумільова

  • Світогляд та світосприйняття євразійців

  • Основні положення теорії євразійців

  • Етнологічний вимір історичного розвитку

  • Етнологічна теорія Л. Гумільова та цивілізаційний розвиток людства

  • Частина III. Майбутнє людства в уявленнях сучасних цивіліографів

  • Ідея "хвильового" історичного розвитку Е. Тоффлера

  • Оцінка цивілізаційного розвитку людства крізь призму світсистемного підходу

  • Сутність та напрями світсистемної теорії

  • Глава 9. Прогнозування розвитку цивілізацій представниками західної школи конфліктології

  • Геополітичний вимір цивілізаційної взаємодії в уявленні З. Бжезінського

  • Підвалини конфліктогенного прогнозу міжцивілізаційної взаємодії С. Гантінгтона

  • Глава 10. Висвітлення тенденцій розвитку цивілізацій російськими та вітчизняними цивіліографами

  • Контури взаємодії цивілізацій у глобалізованому світі

  • Модель майбутнього цивілізаційного розвитку людства

  • Глава 11. Багатовимірна модель сучасного світового співтовариства в контексті системного світосприйняття

  • Характеристика типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Образи майбутнього типів моделі сучасного світового співтовариства

  • Післямова

  • Словник основних термінів