Шостий тип – постколоніальні країни є недостатньо модернізованими, а тому характеризуються низьким рівнем соціально-економічного розвитку. Більшість з них переймається вирішенням завдання досягнення цивілізаційного мінімуму базових потреб населення щодо продовольства, охорони здоров'я, освіти. Серед спільнот цього типу особливу цивілізаційну нішу займають країни арабського світу, які відрізняються своєю традиційністю та ефектом "відсутності сучасності". Світосприйняття, сформоване протягом чотирнадцяти століть у руслі ісламської традиції, продемонструвало не тільки консервативність, але й життєстійкість цієї цивілізації, що дало привід відомому німецькому досліднику ісламу Б. Тібі визначити її як анти- сучасну [57, с. 38].
П'ятий та шостий типи класифікуються нами як "локалісти", яким притаманні маргінальні риси.
Сьомий тип – спільноти, що перебувають поза мережею міжнародних режимів. Він представлений переважно країнами ісламського фундаментализму (Ірак, Афганістан, Пакистан, Іран та ін.). Лідери цих країн, за висловом Т. Тібі, об'являють культуру сучасності не інакше як вірусом, що уразив іслам та ослабив ісламську цивілізацію. Тим самим, протидія сучасній культурі переміщується у площину боротьби проти Заходу. Це стосується й боротьби проти вторгнення у світ Ісламу [148, с.73]. Домінуючою цінністю для країн цього типу є культурно-релігійна та політична самобутність, які посідають місце попереду економічного зростання і технічного прогресу. Неприйняття цінностей західної культури використовується ними для застосування у боротьбі з цими країнами методів, які не завжди є легітимними й не регулюються міжнародним правом, а тому не потребують погодження з міжнародними організаціями. Країни цього типу моделі класифікуються як "локалісти-ізгої".
Побудова моделі сучасного світового співтовариства має передусім наукове значення, оскільки за її характерними властивостями та рисами можна відстежити динаміку цивілізаційного розвитку людства та локальних цивілізацій з урахуванням дії таких чинників як глобалізація та модернізація, а також впливу певних ідеологічних течій.
До найбільш суттєвих характеристик моделі слід віднести наступні:
• ієрархічність у техніко-технологічному (модернізаційному) вимірі;
• суперечливість, яка є наслідком своєрідності й самобутності типів моделі;
• неоднорідність, що визначається критеріями її типізації;
• рухомість, яка задається динамікою розвитку її типів;
• взаємопов'язаність, що обумовлено різноманіттям та різними векторами розвитку типів моделі;
• саморегульованість, яка забезпечується наявністю таких внутрішніх факторів розвитку, як ідентичність, мотивованість та самодостатність.
Внутрішнє переміщення країн у межах типів моделі є цілком прогнозованим, що підтверджується історичним досвідом. Програвали, як правило, не ті соціальні спільноти, що були економічно менш розвинутими, а ті, що мали підірвану, нестійку цивілізаційну ідентичність, хто сприймав чужі поради як панацею від усіляких негараздів.
Значення здійсненого моделювання важливо також для пошуку механізмів підтримання балансу світового розвитку, мінімізації ризиків та загроз, що є наслідком посилення технологічного розвитку між модернізованими та відсталими країнами, які належать до різних цивілізацій.
Образи майбутнього типів моделі сучасного світового співтовариства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тенденції розвитку цивілізацій у контексті глобалізації» автора Павлов О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика типів моделі сучасного світового співтовариства“ на сторінці 2. Приємного читання.
