Розділ без назви (30)

Украина - не Россия

Богдан Хмельницький

На купюрі в п’ять гривень зображений Богдан Хмельницький. Сьогодні про нього чимало сперечаються, а от у мої шкільні роки він був, навпаки, найбездоганнішою історичною постаттю, яку тільки можна собі уявити: Богдан, мовляв, врятував Україну від поневолення реакційною польською шляхтою й об’єднав нас (а точніше, возз’єднав) із братерською Росією.

У січні 1954 року я учився в 9 класі. У цей час весь СРСР із нечуваним розмахом відзначав 300-річчя саме цього возз’єднання. Навіть до нашої глухомані докочувалися хвилі всесоюзної радості. По радіо, в усякому разі, говорили про це без ознак утоми. Я любив слухати радіо і пам’ятаю трансляції великих засідань у Києві й у Москві, і урочистих концертів потім. Чомусь запам’ятав, що між концертами були останні вісті й у них повторювали, що наш міністр закордонних справ Молотов вимагає в Берліні у капіталістичних міністрів закордонних справ зменшити міжнародну напруженість, а ті не хочуть.

У нашій школі теж були якісь скромні заходи, нам говорили про прогресивний характер возз’єднання. Чому прогресивний, зрозуміло. Трудовим людям України і Росії після цього стало легше боротися проти панів і інших гнобителів, тому що разом завжди легше.

Судячи з того, як нам викладали історію, Україна з’явилася у цей світ з єдиною метою: якнайшвидше возз’єднатися з Росією. Причому з’явилася безпосередньо перед возз’єднанням. До того її начебто не було. Була Київська Русь, потім трапилася Батиєва навала, потім довго тяглося ординське ярмо, а українців все не було і не було. Були «предки українців». Потім ординські татари кудись поділися, але на наші землі стали зазіхати польсько-литовські феодали, кримські хани і турки. А українці (отут вони і з’явилися) стали чинити спротив агресорам. Однак поодинці це було важко. Українці помарудилися, помарудилися, та й вирішили возз’єднатися з братерською Росією. Підказав же їм таке розумне рішення, а потім втілив його в життя Богдан Хмельницький.

Сьогодні, коли наша незалежність справедливо сприймається нами як вища цінність, у деяких людей виникає здивування з приводу Хмельницького. Який же він національний герой, запитують скептики, якщо подарував нашу незалежність Москві? Справа ускладнюється тим, що на хвилі загального інтересу до історії видано (і уважно прочитано!) дуже багато історичних праць, як нових, так і класичних, з різними оцінками діяльності гетьмана. Наводять думку найвидатнішого українського історика XX століття Михайла Грушевського, який сумнівався в цілеспрямованості зусиль Богдана, цитують суворі відгуки Пантелеймона Куліша, згадують, що не занадто цінував Хмельницького Тарас Шевченко.

А от народ український, «не підозрюючи про всі тонкощі і складнощі наукової оцінки Хмельницького, завжди відчував якусь інстинктивну і воістину безмежну любов до “батька Богдана”» (це я процитував українсько-канадського історика Ореста Субтельного). Навіть у далеких і, здавалося б, навік відірваних куточках нашої землі люди складали про нього пісні:

Ой, Богдане, Богданочку,

Звільнив ти Вкраїну,

То не забудь же, Богдане,

Нашу Буковину.

Не будемо перебільшувати народної наївності. Народ любив Богдана як визволителя, прекрасно знаючи при цьому, що він довірив долю України російським царям.

Проте, як фольклорні оцінки, так і несприятливі відгуки, про які я згадав, пролунали вже дуже давно. Знав би Тарас Шевченко, що обраний гетьманом шлях, незважаючи на його довжину і тягар, усе-таки веде до незалежної України, він, можливо, знайшов би для Богдана якесь тепле слово.

Сьогодні для характеристики Богдана Хмельницького недостатньо цитувати авторитетні висловлювання минулого. Принципово інша реальність України кинула на нашу історію нове світло, змусивши бачити під іншим кутом зору багато облич і подій. Я хочу розповісти про Богдана, яким він бачиться з висоти досягнутою Україною незалежності — розповісти в першу чергу тим, хто має не дуже чіткі уявлення про нашого великого гетьмана. Спершу я просто хотів включити сюди текст своєї промови, виголошеної 20 грудня 1995 року на урочистих зборах на честь 400-річчя з дня народження Хмельницького, але потім вирішив написати про нього заново. Цей маленький розділ буде більшим за ті, що присвячені Володимиру Святому і Ярославу Мудрому, тому що гетьман Богдан — дуже непроста постать.

Коли я готував згадану ювілейну промову, мені зустрілася цитата з відозви Хмельницького до козаків у зв’язку з війною проти Польщі в 1648 році. У цій відозві він закликав козаків брати за приклад своїх славних і войовничих предків, які під водійством Одонацера 14 років володіли Римом. Історик, що допомагав мені, пояснив, що, за переконанням Хмельницького, плем’я ругів у Європі V століття насправді було плем’ям русів. Воєначальник же Одоакр (Одоацер, Одонацер), який скинув в 476 році останнього римського імператора і захопив владу в Римі, був, за словами стародавнього історика Йордана, «genre Rogus», родом з ругів.

Я був абсолютно вражений. Не тим, що Римом міг володіти рус, мені це байдуже. Я був уражений ерудицією Богдана Хмельницького. Виходить, він був знайомий з написаними латиною працями Йордана, мав якусь свою концепцію стародавньої історії і виводив з неї призначення козацтва. Адже це зовсім не те, що іноді кинути латинський вислів, це вміли і школярі з гоголівського «Вія».

Мало того, адже й у козаків Хмельницького теж повинні були існувати якісь уявлення про Рим. Надихати людей на велику справу можна лише за допомогою зрозумілих їм прикладів. Я раптом побачив наших предків XVII століття в новому світлі.

Читаючи про українських державних діячів того часу, постійно зустрічаєшся із свідченнями їхньої освіченості. Гетьман Сагайдачний — автор твору «Про Унію», гетьман Павло Тетеря міг вести розмову латиною, а Мазепа і зовсім «был беглец во всех речах». Коли Хмельницького ховали, генеральний писар запорізького війська Самійло Зорька, який стояв біля труни, говорив, ридаючи: «Милий вождю! Древній руський Одонацер!» У багатьох гетьманів України й у частини козацької старшини була, як би ми сказали сьогодні, прирівняна до університетської освіта, деякі з них мали досвід життя або перебування в європейських країнах. Багато київських богословів училися за кордоном — хто в Голландії і Франції (Петро Могила), хто в Оксфорді й Італії (Адам Зерніков).[39]

Богдан (Зіновій) Михайлович Хмельницький, народився, мабуть, у 1595 році в Правобережній Україні, що входила тоді до Речі Посполитої, у родині дрібного шляхтича, чигиринського підстарости. Учитися він відправився далеко від дому, до Ярослава Галицького (біля Перемишля, нині в Польщі), до єзуїтської «колегії», куди приймали і православних. Він не міг відправитися до Києва, тому що київська братська школа відкрилася тільки в 1615 році.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Украина - не Россия» автора Кучма Л.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (30)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ без назви (1)

  • Розділ без назви (2)

  • Розділ без назви (3)

  • Розділ без назви (4)

  • Розділ без назви (5)

  • Розділ без назви (6)

  • Розділ без назви (7)

  • Розділ без назви (8)

  • Розділ без назви (9)

  • Розділ без назви (10)

  • Розділ без назви (11)

  • Розділ без назви (12)

  • Розділ без назви (13)

  • Розділ без назви (14)

  • Розділ без назви (15)

  • Розділ без назви (16)

  • Розділ без назви (17)

  • Розділ без назви (18)

  • Розділ без назви (19)

  • Розділ без назви (20)

  • Розділ без назви (21)

  • Розділ без назви (22)

  • Розділ без назви (23)

  • Розділ без назви (24)

  • Розділ без назви (25)

  • Розділ без назви (26)

  • Розділ без назви (27)

  • Розділ без назви (28)

  • Розділ без назви (29)

  • Розділ без назви (30)
  • Розділ без назви (31)

  • Розділ без назви (32)

  • Розділ без назви (33)

  • Розділ без назви (34)

  • Розділ без назви (35)

  • Розділ без назви (36)

  • Розділ без назви (37)

  • Розділ без назви (38)

  • Розділ без назви (39)

  • Розділ без назви (40)

  • Розділ без назви (41)

  • Розділ без назви (42)

  • Розділ без назви (43)

  • Розділ без назви (44)

  • Розділ без назви (45)

  • Розділ без назви (46)

  • Розділ без назви (47)

  • Розділ без назви (48)

  • Розділ без назви (49)

  • Розділ без назви (50)

  • Розділ без назви (51)

  • Розділ без назви (52)

  • Розділ без назви (53)

  • Розділ без назви (54)

  • Розділ без назви (55)

  • Розділ без назви (56)

  • Розділ без назви (57)

  • Розділ без назви (58)

  • Розділ без назви (59)

  • Розділ без назви (60)

  • Розділ без назви (61)

  • Розділ без назви (62)

  • Розділ без назви (63)

  • Розділ без назви (64)

  • Розділ без назви (65)

  • Розділ без назви (66)

  • Розділ без назви (67)

  • Розділ без назви (68)

  • Розділ без назви (69)

  • Розділ без назви (70)

  • Розділ без назви (71)

  • Розділ без назви (72)

  • Розділ без назви (73)

  • Розділ без назви (74)

  • Розділ без назви (75)

  • Розділ без назви (76)

  • Розділ без назви (77)

  • Розділ без назви (78)

  • Розділ без назви (79)

  • Розділ без назви (80)

  • Розділ без назви (81)

  • Розділ без назви (82)

  • Розділ без назви (83)

  • Розділ без назви (84)

  • Розділ без назви (85)

  • Розділ без назви (86)

  • Розділ без назви (87)

  • Розділ без назви (88)

  • Розділ без назви (89)

  • Розділ без назви (90)

  • Розділ без назви (91)

  • Розділ без назви (92)

  • Розділ без назви (93)

  • Розділ без назви (94)

  • Розділ без назви (95)

  • Розділ без назви (96)

  • Розділ без назви (97)

  • Розділ без назви (98)

  • Розділ без назви (99)

  • Розділ без назви (100)

  • Розділ без назви (101)

  • Розділ без назви (102)

  • Розділ без назви (103)

  • Розділ без назви (104)

  • Розділ без назви (105)

  • Розділ без назви (106)

  • Розділ без назви (107)

  • Розділ без назви (108)

  • Розділ без назви (109)

  • Розділ без назви (110)

  • Розділ без назви (111)

  • Розділ без назви (112)

  • Розділ без назви (113)

  • Розділ без назви (114)

  • Розділ без назви (115)

  • Розділ без назви (116)

  • Розділ без назви (117)

  • Розділ без назви (118)

  • Розділ без назви (119)

  • Розділ без назви (120)

  • Розділ без назви (121)

  • Розділ без назви (122)

  • Розділ без назви (123)

  • Розділ без назви (124)

  • Розділ без назви (125)

  • Розділ без назви (126)

  • Розділ без назви (127)

  • Розділ без назви (128)

  • Розділ без назви (129)

  • Розділ без назви (130)

  • Розділ без назви (131)

  • Розділ без назви (132)

  • Розділ без назви (133)

  • Розділ без назви (134)

  • Розділ без назви (135)

  • Розділ без назви (136)

  • Розділ без назви (137)

  • Розділ без назви (138)

  • Розділ без назви (139)

  • Розділ без назви (140)

  • Розділ без назви (141)

  • Розділ без назви (142)

  • Розділ без назви (143)

  • Розділ без назви (144)

  • Розділ без назви (145)

  • Розділ без назви (146)

  • Розділ без назви (147)

  • Розділ без назви (148)

  • Розділ без назви (149)

  • Розділ без назви (150)

  • Розділ без назви (151)

  • Розділ без назви (152)

  • Розділ без назви (153)

  • Розділ без назви (154)

  • Розділ без назви (155)

  • Розділ без назви (156)

  • Розділ без назви (157)

  • Розділ без назви (158)

  • Розділ без назви (159)

  • Розділ без назви (160)

  • Розділ без назви (161)

  • Розділ без назви (162)

  • Розділ без назви (163)

  • Розділ без назви (164)

  • Розділ без назви (165)

  • Розділ без назви (166)

  • Розділ без назви (167)

  • Розділ без назви (168)

  • Розділ без назви (169)

  • Розділ без назви (170)

  • Розділ без назви (171)

  • Розділ без назви (172)

  • Розділ без назви (173)

  • Розділ без назви (174)

  • Розділ без назви (175)

  • Розділ без назви (176)

  • Розділ без назви (177)

  • Розділ без назви (178)

  • Розділ без назви (179)

  • Розділ без назви (180)

  • Розділ без назви (181)

  • Розділ без назви (182)

  • Розділ без назви (183)

  • Розділ без назви (184)

  • Розділ без назви (185)

  • Розділ без назви (186)

  • Розділ без назви (187)

  • Розділ без назви (188)

  • Розділ без назви (189)

  • Розділ без назви (190)

  • Розділ без назви (191)

  • Розділ без назви (192)

  • Розділ без назви (193)

  • Розділ без назви (194)

  • Розділ без назви (195)

  • Розділ без назви (196)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи