Розділ «ТЕМА 15. ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ УСТАНОВ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА»

- визначення правового статусу банкрутства банку: це складне питання, враховуючи рухливість банківського капіталу, перелив його з одного в інше:

- в банківському праві немає і не визначений інститут гаранта, що в банківській справі є нонсенсом: організація і група організацій, об'єднавшись беруть на себе необмежені сумами і часом зобов'язання покривати усі борги кредитної установи у разі її неплатоспроможності, банкрутства;

- досі існує положення про можливість виходу фізичної або юридичної особи із складу акціонерів комерційного банку (пайовиків) протягом п'яти років. Це часто приводить банки до банкрутства, розорення. Багато хто з таких пайовиків хоче або перетворити комерційний банк на "кишеньковий", призначений для власних інтересів, або штучно розорити його ;

- з попереднім тісно пов'язане положення про кредитування банком своїх власників: перешкоди в цьому законодавство не ставить, тому всякий кредит, даний "на відкуп" власникові банку багаторазово збільшує ризики його діяльності і негативно позначається на загальних показниках роботи;

- немає законодавчих норм покарання вищих керівників банку за невміле, непрофесійне керівництво; керівники, що "угробили" банк, завчасно переводять активи в інші банки і спокійно працюють, а у НБУ немає інструментів для рішучої відмови цим діям;

- право вкладників вимагати повернення вкладу нічим не гарантовано, а виникає ця проблема особливо гостро, коли таких вкладників десятки тисяч, а приватноправові підходи не вирішать питань публічно-правових вимог;

- законодавством передбачений такий порядок розгляду в суді претензій кредиторів до банку коли у виграші залишаються ті юрособи. які мають можливість швидко обернути стягнення на те або інше майно або засоби кредитного інституту, який виявився у скрутному становищі. Тут означає запізнитися - втратити. Прав у НБУ вводити мораторій на вимоги кредитора немає. Потрібна фінансова міліція (поліція), для протистояння посяганням, якими, до речі, користуються не лише кредитори, але і органи влади. - важлива доступність правової інформації про справи банків, які знаходяться в судах - на нинішній день відсутнє будь-яке джерело, що публікує спори, аналіз сутності яких допоміг би багатьом банкам і кредитним установам уникнути подібних проблем.

- верховна Рада України зобов'язана прийняти ряд законів, які мають виняткове значення для розвитку банківської системи України.

В цілому банківське законодавство розвивається в прогресивному напрямі, прагне реалізувати основні принципи розвитку ринкової економіки. Але стан відомчої нормотворчості ще незадовільний. Наприклад, в компетенцію НБУ не входить контроль за угодами, виявлення змов і інших форм нечесного бізнесу. Здійснюючи формальний нагляд за дотриманням банківського законодавства, НБУ пропускає багато удаваних і уявних угод без юридичних наслідків.

Чи ще одна обставина НБУ може позбавити ліцензії на певний вид діяльності банк або кредитну установу, але рішення про припинення діяльності кредитного інституту можуть приймати тільки акціонери (пайовики). У цьому - пряме нестикування статутів багатьох кредитних установ із законом "Про акціонерні товариства", в результаті якої припиняють роботу не так багато банків, а ті, у яких відібрана ліцензія, продовжують активно функціонувати: обслуговувати рахунки, видають кредити, гарантії, проводять інші операції. Така неповноцінність банківського законодавства.

Сьогодні ще не досягнуто чіткого визначення змісту і правового режиму поняття банківської таємниці, страхування депозитів, кредитів тощо. Це створює грунт для корупції, впровадження різного роду "кротів" в НБУ, "купівлі" там необхідної інформації. Треба включити в карне законодавство статті, які могли б стати основою кримінально-правового захисту банківської діяльності, зокрема від порушень порядку підприємницької діяльності, отримання кредитів обманним шляхом, незаконного використання конфіденційної інформації, обману кредиторів, лжебанкрутства, шахрайства в діяльності професійних учасників фондового ринку і інших. Потребує регламентації і законодавчого закріплення порядок звернення стягнення на грошові кошти громадян і організацій в банках і інших кредитних установах, порядок вилучення речових доказів з кредитних установ.

Для запобігання злочинам в банківській сфері важливо створити централізований банк даних, де б фігурувала інформація про фінансовий стан позичальників. Достовірність інформації про фінансовий стан і надійність партнера є найважливішою передумовою стійкості самої банківської системи. Важливо встановити відповідальність не лише за недостовірну інформацію, але і за поширення інформації (дезінформації), яка не пройшла цензуру спецоргану банківського нагляду, ввести регламентацію рекламної кампанії, що проводиться банком з метою залучення коштів населення, встановити перелік інформації, яка має обов'язково міститися в рекламних матеріалах, ввести заборону на деякі прийоми реклами.

Разом з удосконаленням банківського законодавства з юридичного боку, важливо удосконалювати . банківську нормотворчість, в першу чергу, з боку чіткішого розподілу повноважень законодавчих і виконавчих органів в банківській сфері. Набуває важливого значення і така економічна сторона, як реформування бухгалтерського обліку одночасно з удосконаленням аудиторських стандартів і аудиторської практики. Хоча перше завдання - переведення банків на нові стандарти, вирішене, услід за ним виникає і інше, не менш важливе-облік і аудите банківській сфері. Від його стану залежить не лише достовірність банківської інформації, але і ефективність її здійснення в цілому.