Розділ «ТЕМА 15. ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ УСТАНОВ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА»

- принцип банківської таємниці і банківського нагляду;

- принцип невтручання органів держвлади і місцевого самоврядування у виконання функцій комерційних банків і їх представництв;

- принцип стандартизації єдиного бухгалтерського обліку в банківській системі; принцип забезпечення НБУ єдиного накопичення, збереження і використання золотовалютних резервів країни;

- принцип юридичної рівності усіх суб'єктів банківської системи перед законом і судом.

15.3. Необхідність удосконалення банківського законодавства в Україні

Однією з причин, що викликають необхідність удосконалення банківського законодавства в Україні, як підкреслювалося в п. 15.1., є те, що банківська система з часу прийняття незалежності України не формувалася відповідно до якої-небудь продуманої концепції або плану, а складалася багато в чому спонтанно, включала закони і положення, які застарівали дуже швидко і потребували заміни їх новими.

Але не лише ця причина примушує постійно удосконалювати банківське законодавство. Річ у тому, що саме банківське законодавство є масивом різних по юридичній силі, формі і сфері дії нормативних актів, які мають встановлену ієрархічну схему супідрядності. Зміна одного з елементів цієї схеми автоматично викликає необхідність зміни іншого. Банківське законодавство має ряд особливостей, які, подібно до пружини, підштовхують його до внутрішнього самоудосконалення. Основні особливості зводяться до наступного.

1. Банківське законодавство носить міжгалузевий характер. У нім переплітаються норми адміністративного, конституційного, цивільного, фінансового права. В той же час не виключаються і норми кримінального права (наприклад, за виготовлення, збут фальшивих грошей, цінних паперів, іноземної валюти тощо). Фігурують і норми цивільно-процесуального права (наприклад, стягнення грошей по виконавчих документах або відновлення прав на загублені цінні папери, оформлені на пред'явника). Усе це вимагає узгодження норм між видами права. Інакше їх нестикування веде до суперечності банківського законодавства.

2. Банківське законодавство представлене численністю нормативних актів і мало-численністю законів, які регулюють різні аспекти і питання банківської діяльності. Закони, по-перше, приймаються повільно, а по-друге, банківське життя дуже динамічне, що само по собі вводить існуючі і прийняті ще зовсім нещодавно закони в протиріччя з дійсністю, викликає необхідність ухвалення нових законів. Тому, якщо в Україні кількість законів можна перерахувати по пальцях, то в країнах ринкової економіки їх налічуються десятки. Але головне тут навіть не в кількості. Оперативне прийняття підзаконних актів створює штучний перекіс законодавства убік підзаконних актів, які в усій своїй сукупності починають "управляти" законами. А це створює прецедент верховенства не права і правових норм, а чиновницьких інструкцій.

3. Банківське законодавство по своєму основному масив) представлене в основному відомчими нормативними актами (НБУ). Але таким же нормостворенням займаються і деякі державні органи управління спеціальної компетенції, наприклад,. Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку. Причому, видавані ними нормативні акти мають міжвідомчий характер і обов'язкові для усіх юридичних і фізичних осіб, в т.ч. для НБУ. Часто такі норми просто суперечать одна одній, що зайвий раз свідчить про етап становлення, формування банківського законодавства в Україні.

Особливо небезпечне політизування діяльності НБУ, втягування його в міжпартійну, міжкланову боротьбу. В зв'язку з цим досягненням є встановлення в Законі про НБУ (ст. 10) списку причин, по яких можна звільнити з посади не лише Голову НБУ, але і членів Ради НБУ:

а) власне бажання;

б) у зв'язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання;

в) участь в карному злочині;

г) смерть.

Представляється, що банківське керівництво добре розуміє виконання свого головного завдання — створення правових основ для адаптації банківської системи до умов ринкового розвитку країни, що змінюються, забезпечення її стабільності. У зв'язку з цим необхідно приймати законодавчі акти, які заохочують розвиток кредитної системи, підвищують її надійність і взаємну відповідальність усіх ринкових суб'єктів, а також захищають банки від втручання різного роду адміністративних і контролюючих органів в їх діяльність.

На стані банківського законодавства однаково негативно позначаються як практика неодноразової зміни нормативних актів, так і значна частка актів, які не мають прямої дії і часто не забезпечують однозначного тлумачення правових норм і механізму їх реалізації. Невизначеність, непорозуміння, непослідовність і відступи від закладених в законах принципів народжує нові доповнення, інструкції, роз'яснення, що часто спотворюють суть первинних нормативних актів. Ускладненість банківського законодавства істотно послабляє його суть, створює можливість дестабілізації банківських стосунків, збільшує можливості свавілля держорганів. Усі принципові положення необхідно ввести в закони, а функції підзаконних актів мають полягати в деталізації процедур, вже передбачених законами.

Безумовно, банківська справа регулюється детальніше, ніж інші сфери діяльності. Звідси необхідність численних підзаконних актів. Тому утопічною є думка про створення законів, що виключають підзаконні акти. Проте мінімізувати їх число, визначити межі такого підзаконного регулювання, встановити гарантії легітимності підзаконних актів просто необхідно.

Взагалі, проблем вдосконалення банківського законодавства настільки багато, що їх слід узагальнити. Виділимо наступне:

- необхідність правового забезпечення нових банківських технологій. Наприклад, більшість світових правових систем розробляють і використовують безпаперові технології (електронні версії). В Україні впроваджений лише паперовий вексель, що може позначитися на стані внутрішніх розрахунків і їх можливої інтеграції в міжнародні системи;