Розділ «ТЕМА 13. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ ЯК ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ТА ЇХ ДІЯЛЬНІСТЬ»

Функції банків

Економічна сутність банків реалізується в їх функціях. Функції банку таким чином виступають формою реалізації його сутності, остання "оформляється" у вигляді функцій. При цьому слід зауважити, що по-перше, не можна ототожнювати функції банку з операціями банку, як це робиться в деяких підручниках, особливо правового характеру. Функції банку набагато ширше, ніж його конкретні операції. По-друге, не можна зводити функції до напрямів або видів діяльності банку. Функція банку — це складніше, глибше явище ніж вид або напрям діяльності банку. Вона характеризує банк як абстрактну економічну структуру з макроекономічних позицій її місця в економічній системі в цілому і впливу на усі економічні умови, в яких існує банк. Функція - це те. що властиво кожному банку постійно, незалежно від того, які конкретні операції він виконує в даний момент. Операція ж або вид діяльності (напрям діяльності) банку характеризує певний вид діяльності банку тільки в даний момент і стосовно лише до окремого економічного суб'єкта, тобто на мікрорівні. Тому ототожнення функцій банку з банківськими операціями, видами і напрямами його діяльності означає одночасно відмову від використання категорії "функція" для пояснення сутності банку, що збіднює саму сутність, зводить її переважно до операційно-технічних зв'язків.

В зв'язку з цим ми повністю розділяємо точку зору вчених, які виділяють дві функції банків: посередницьку і емісійну.

Посередницька функція банків визначається особливим місцем банків; вона полягає в опосередкуванні грошових потоків, що йдуть через банк. Опосередкування є украй різноманітним; врешті решт воно впливає на якісні і кількісні грошові потоки, що проходять через банки. Тут слід розділити ці потоки на І) прямі; і 2) непрямі. Прямі потоки визначаються операційною діяльністю банку: депозитними (вкладними) операціями; поповненнями каси банку з НБУ. оборотною касою банку; деякими іншими чинниками. Непрямі потоки групуються в таких функціях банку як: опосередкування ризиків; визначення термінів; визначення об'ємів; просторово-фінансова інформація про клієнтів. Про перші потоки мова ще попереду: розглянемо другі потоки (непрямі).

1. Опосередкування ризиків. Банківська діяльність завжди супроводжується ризиками, але якщо їх розрахувати і здійснити комплекс необхідних заходів, можна їх звести до мінімуму. Ризики стосуються і акціонерів банку і вкладників. Необхідними заходами, до яких удаються банки, прагнучи уникнути або мінімізувати ризики, є: страхування депозитів, диференціація процентних ставок залежно від ризиковості кредитів, створення резервів, диверсифікація активних операцій. При цьому банки беруть на себе переважаючу частину ризиків неповернення кредитів.

2. Опосередкування потоків грошових капіталів. Банки мобілізують значну кількість коштів дрібних вкладників і це дає їм можливість акумулювати значні грошові потоки, використання яких стає можливим для реалізації великих проектів. Цілком зрозуміло, що без банків такі кошти були б розпорошеними, використовувалися б з низькою віддачею, а можливо і взагалі не використовувалися.

3. Просторове опосередкування капіталів. Тут важливе те, що банки можуть акумулювати ресурси багатьох регіонів і навіть ресурси інших країн і направити ці грошові потоки на кредитування проектів одного якого-небудь регіону, однієї країни або одного об'єкту. В принципі це означає розширення просторових меж дії грошового ринку в країні, перетворення його на міжнародний і світовий, а також балансування попиту і пропозиції грошей в країні.

4. Тимчасове опосередкування капіталів. Усі ресурси, з якими працює банк, умовно можна розділити на короткострокові і довгострокові. Постійно поповнюючи короткострокові ресурси, банки можуть їх перетворювати на довгострокові позики і активи. Це вигідно не лише банкам, але і клієнтам, оскільки банки отримують вищий дохід, а клієнти фінансують свої довгострокові проекти.

Таким чином, виконуючи посередницьку функцію, банки впливають на прискорення обігу капіталу в процесі відтворення і сприяють розширенню обсягів і підвищенню ефективності суспільного виробництва.

Емісійна функція банків полягає в створенні ними додаткових платіжних коштів і спрямуванні їх в обіг, збільшуючи пропозицію грошей. Цю функцію виконує як НБУ (чи Центробанк будь-якої іншої країни), емітуючи готівку, так і комерційні банки, емітуючи депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Емісійна функція банків по-перше, регулює кількісно масу грошей в обігу (у відмінності від посередницької функції, яка регулює грошовий обіг і його потоки структурно); по-друге, емісійна функція здійснюється банками через виконання певного набору операцій. До їх числа можуть входити різні операції, а їх число залежить від виду банку, а також країни в якій він знаходиться. В Україні емісійна діяльність банків регулюється Інструкцією НБУ №129, від 07.07.94 р. із змінами, внесеними за ряд років (1995-2012 рр.).