З погляду банкіра, видавання вкладу чи позики клієнтові - це витрачання коштів. Вклад або погашення боржником кредиту, враховувалися, цілком зрозуміло, як надходження.
Документи, що стосуються пізнішої діяльності банків, прямо свідчать про письмове оформлення вкладів із клієнтами. У всякому разі, всесильність усного свідчення можна поставити під сумнів. Про це свідчить одна цікава анекдотична історія, датована 134 р. до н. е. Якийсь Аттік залишив заповіт, за яким кожному громадянинові обіцяв щорічне утримання - одну міну. Після його смерті спадкоємець, син Герод Аттік, запропонував афінянам аж цілих п'ять мін. Всі заспішили в банк. Але Герод показав їм боргові розписки їхніх батьків і дідів, які позичали у предків Аттіка. У підсумку одні одержали менше обіцяного, інші - нічого, ще якісь залишилися винними. Однак ні взаємні претензії, ні загроза втратити капітал, а то й голову, ні банкрутства не зменшували зацікавленість греків у фінансових справах. Банки виникли і залишилися вражаючим пам'ятником історії економіки Стародавньої Греції. Вони перейшли в елліністичний Єгипет, а потім і в Рим.
Висновки
• 1 Перші монети було вироблено в Лідії (територія нинішньої Туреччини) в VII ст. до н. е. Вони карбувалися з електру (природного сплаву золота і срібла), важили 13,93-14,29 г, мали овальну форму і на одному боці містили тавро, яке гарантувало вагу і чистоту металу Згодом кожен грецький поліс мав свою монету.
• 2 Основними грошовими одиницями Стародавньої Греції були статер, драхма, обол, халк і лепта. Ваговий і лічильний рахунок проводився на міни і таланти. Від того, який метал (електр чи срібло) лежав в основі монетної системи, залежало провідне місце статера і драхми в ній.
• 3. На золоті або електрі були побудовані мілетська, фокейська та перська монетні системи. Найбільш відомими випущеними за цими системами монетами були електрові кізикіни, золоті дарики і срібні сикли. Срібло лежало в основі егінської, евбейської, аттичної та коринфської монетних систем.
• 4. Найбільш розвиненою монетною системою Стародавньої Греції була аттична. Завдяки високому вмістові срібла її монети цінувалися серед населення. Золотий аттичний статер дорівнював 20 срібним драхмам, що відповідало тодішньому відношенню золота до срібла.
• 5. Грецькі монети були дуже гарними за оформленням, що дозволило їм стати шедеврами античного мистецтва. Вони не містили позначень номіналів, а розрізнялися за вагою, розміром і зображенням. На монетах викарбовувалися емблеми відповідних полісів, їхні боги-покровителі, герої античних міфів.
• 6. Банкіри Стародавньої Греції називалися трапезитами. Більшість з них за походженням були іноземцями і рабами, які ставали вільновідпущениками, а згодом і громадянами. Характерною особливістю ведення банківських операцій був низький розвиток їх юридичного оформлення. В суді багато важили репутація та слово банкіра, а також зізнання свідків.
• 7. Трапезити обмінювали монети, приймали вклади (процентні та безпроцентні), проводили безготівкові розрахунки, надавали кредити під заставу рухомого і нерухомого майна. Найбільш ризикованими, але найбільш прибутковими, були морські позики Середній процент за кредитами становив 10-20%
• 8. Держава не втручалася в діяльність трапез, майже не регулювала розмір процентів та не обслуговувалася в приватних банкірів Державними банками були храми. Вони залучали вклади, які потім не могли використовуватися в обороті, надавали довгострокова креддити, проводили операції з державними коштами .
Тема 3. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО У СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Банківські операції у Стародавній Греції“ на сторінці 2. Приємного читання.
