– держава й надалі підтримує деякі банки-невдахи, які мають бути якнайшвидше ліквідовані через недостатність капіталу, низьку якість управління та інші чинники;
– НБУ має активніше працювати з банками-невдахами та іншими, які демонструють суттєві хиби через кепське керівництво тощо;
– відсутність ефективних ринків активів і неможливість точно поцінувати реальну вартість активів.
Щодо діяльності небанківських фінансових установ можна зазначити, що рівень їх розвитку залишається незадовільним, розгортається повільними темпами і здебільшого хаотично. Основними проблемами, що заважають належному розвиткові таких інституцій, є:
• а) несприятливий макроекономічний клімат: економічний спад, валютна й цінова нестабільність;
• б) відсутність цілеспрямованої довгострокової урядової політики щодо створення ефективного сектора, до якого входили б також ефективні й надійні небанківські фінансові установи (НБФУ);
• в) слабкий захист учасників основних ринків. Це пов'язано як з відсутністю законодавчої бази, що регулювала б фінансові операції Н БФУ, так і з браком належного нагляду;
• г) глибока недовіра населення до будь-яких фінансових інституцій взагалі після "трастової епопеї" у 1994-1995 рр. і подібних скандалів, що торкнулися пенсійних фондів;
ґ) недостатньо якісний рівень професійного середовища, пов'язаний з незадовільною кваліфікацією персоналу багатьох спеціалізованих установ; брак належних навчальних закладів і програм для розв'язання цієї проблеми та відсутність кваліфікаційних вимог до таких фахівців.
Основним чинником виникнення цих проблем було впровадження часткових законодавчих ініціатив. Такий підхід не тільки став на заваді своєчасному створенню відповідного законодавства, а й означав підміну основоположних засад дрібними деталями поточних справ. Результат виявився вкрай незадовільним, оскільки фрагментарний підхід перешкоджає впровадженню узгодженого регулювання і нагляду за цим ринком. Виправити ситуацію можна якнайскорішим прийняттям простого рамкового закону, що містив би невелику кількість засадничих принципів з регулювання діяльності НБФУ.
Перелічені вище хиби функціонування банківського сектора призвели до таких шкідливих наслідків:
• існування значної кількості банків і небанківських фінансових установ, більшість із яких є вкрай неефективними;
• існування банків, які служать приватним інтересам потужних владних структур і досі є важливими джерелами особистого збагачення, навіть якщо їхня власна позиція ліквідності й капіталу виглядає "жахливою" порівняно із західними нормами;
• слабкість значної кількості фінансових установ викликає недовіру громадян до фінансового сектора в цілому;
• внаслідок недовіри громадян до фінансового сектора виникають проблеми з мобілізацією заощаджень і вкладенням їх для підтримки виробництва. Громадяни й підприємства в Україні досі вважають за краще тримати більшість своїх заощаджень в офшорних зонах чи в готівці, ніж в українських банках;
• намагання НБУ та інших регулятивних органів створити здорові банки практично зводилися нанівець під тиском могутніх бізнесових об'єднань і політичних груп, які насправді не зацікавлені у створенні таких банків;
• переважна більшість українських підприємств (ймовірно понад 90%) фінансують себе, затримуючи вчасну виплату заробітної платні працівникам, а не за допомоги середньо- та довгострокових банківських кредитів;
• участь банків у системі платежів також набагато нижча від звичайного рівня в економіці, яка належно функціонує: в Україні переважають виплати готівкою, бартерні розрахунки, неплатежі та взаємозаліки.
Становище, яке склалось у банківському секторі, досить точно називають хронічним порушенням функціонування. Наявні серйозні вади сектора не можна виправити частковими заходами, вузько спрямованими лише на банківські установи. Так само нереально перекласти весь тягар завдань із розроблення та управління реформою на якийсь один урядовий підрозділ. Раніше головне навантаження лягало на НБУ. Але ця установа не контролює значної частини політичних питань, здатних впливати на майбутнє фінансового сектора. Колективну відповідальність за виправлення становища в секторі мають перебрати уряд на центральному та місцевих рівнях,
Адміністрація Президента України, а також депутати Верховної Рада України.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості грошово-банківської системи України в період глобалізації“ на сторінці 4. Приємного читання.
