Незважаючи на значну ротацію у керівництві Міністерством фінансів, уряд Директорії дотримувався послідовності у своїй грошовій політиці. Насамперед, це стосувалося питання продовження виробництва грошей у Берліні згідно з попередніми угодами та доправлення їх в Україну. Стан справ із друкуванням грошей у Німеччині погіршився внаслідок революційних подій у листопаді 1918 р. та інфляції, що розкручувалася швидкими темпами. Крім того, Берлінська друкарня відмовилася відпускати папір, замовлений для виробництва українських грошей (25 і 100 карбованців з водяним знаком "зірки"), оскільки він використовувався для виготовлення німецьких грошових знаків. Нестача паперу відповідно до передбачених асортименту та обсягу стала причиною збільшення різновидів українських грошових знаків.
З метою забезпечення потреби у грошових знаках більших номіналів, яка виникла внаслідок зростання цін, та для забезпечення обміну було вирішено внести корективи у структуру угоди з Берлінською друкарнею. Так, замість державних кредитових білетів номіналом у 5 і 20 гривень (див. Таблицю 13.1.1), зразки яких іще не затвердили, додатково замовили 80 000 білетів у 1000 гривень, 160 000 білетів у 500 і 1 000 000 білетів номіналом 100 гривень. У підсумку загальна сума 1 млрд гривень залишилася без змін.
Окрім уповільнення друкування грошей, гострою проблемою стало їх нагромадження в коморах імперської друкарні. Представник Міністерства фінансів України в Німеччині В. Аристархов вишукував приміщення для зберігання українських грошей, клопотався про необхідність термінового їх відправлення з належно організованою охороною від нашої сторони. Одначе воєнні події, зокрема захоплення поляками Холмщини, перешкоджали надходженню готових банкнот і паперу залізницею. Тому було укладено договір із німецьким акціонерним товариством "Lufthansa* про доправлення грошей повітряним шляхом. Завдяки перельотам із Берліна до Кам'янця-Подільського в Україні опинилася більша частина готових грошей. Одначе, високий ступінь зношення літаків, а також складний маршрут над Карпатами спричинили ряд аварій та катастрофу у травні 1919 p., в якій загинув полковник Дмитро Вітов-ський. Так було втрачено певну частину грошей. Водночас, унаслідок непередбачених зупинок на території Румунії, було заарештовано і не повернено 300 млн гривень.
Значні труднощі у вирішенні проблеми забезпечення грошового обігу знаками, друкованими за кордоном, спонукали уряд Директорії сформувати власні потужності для виробництва грошей. Такі кроки здійснювалися впродовж усього періоду існування УНР. Техніка виготовлення українських грошей в Україні була досить примітивною, з використанням літографічних каменів і цинкових кліше, за допомоги яких наносилися почережно орнаменти кожного з кольорів. До того ж, бракувало високоякісної фарби і спеціального паперу з водяними знаками. Останню проблему з часом вирішили через використання німецької продукції, яка була значно вищої якості та з водяними знаками. Використовуючи цей папір, Директорія доповнила грошовий ринок новими знаками (див. Таблицю 13.3.1).
Як видно з даних таблиці, що побудована в порядку номіналів (від найменшого до найбільшого), у Станиславові (нині Івано-Франківськ) було випущено розмінний знак номіналом 5 гривень, виконаний на сірому папері з водяним знаком "гриби" друкарським способом. Цей випуск мав забезпечити грошовий обіг на західноукраїнських землях. Оскільки основні товарообмінні операції між східними і західними територіями України були пов'язані з цукром і нафтою, то найімовірніше, що ідея виникнення 5-гривневого номіналу зумовлена відповідною ціною одного фунта цукру. На-швидкоруч здійснена емісія та недостатність технічного контролю спричинили допущення помилки на частині розмінних знаків -пропущено букву "р" (гивень). Цей хибодрук тепер є одним із най-рідкісніших українських грошових знаків.
Ще один знак - 10 карбованців - був виготовлений 30 грудня 1918 р. за проектом Г. Золотова, але в обіг випущений лише через 8 місяців. Друкувалися ці купюри на папері з водяним знаком "гриби". Одночасно з ними 27 липня 1919 р. побачили світ 25 крб., видрукувані ще 21 січня 1919 р.
Таблиця 13.3.1
Грошові знаки, випущені урядом Директорії
| Назва | Номінал | Дата | Місце друку | Час емісії | Орієнтовна сума емісії' (млн крб.] |
| Розмінний знак Державної скарбниці | 5 гривень | Без дати | Станиславів (Івано-Франківськ) | 5.07.1919 | |
| Знак Державної скарбниці | 10 карбованців | Без дати | Київ, Кам'янець-Подільський | 27.07.1919 | 20,080 |
| Знак Державної скарбниці | 25 карбованців | 1919 | Кам'янець-Подільський | 27.07.1919 | 4,091 |
| Знак Державної скарбниці | 100 карбованців | 1918 | Кам'янець-Подільський | 27.07.1919 | 19,0 |
| Знак Державної скарбниці | 250 карбованців | 1918 | Кам'янець-Подільський | 08.1919 | 816,1 |
| Знак Державної скарбниці | 1000 карбованців | Без дати | Київ, Вінниця, Кам'янець-Подільський | 4.12.1918 | - |
30 грудня 1918 р. було виготовлено знаки Державної скарбниці номінальною вартістю 100 крб. Вони вирізнялися додатковим ступенем захисту. Так, зліва на алонжі містилося погруддя Б. Хмельницького, виконане сухим рельєфним тисненням (конгрев). Від його зображення походила народна назва цих грошей - "богданівки". Останні два номінали та 250 крб. було виготовлено на папері з водяним знаком "зірки".
Оголошення про випуск купюри 1000 карбованців з'явилось у "Державному віснику" ще 4 грудня 1918 р. Але через політичні події цей знак увели в обіг лише за часів Директорії. Він мав велику кількість різновидностей, що було зумовлено економічними обставинами і подіями на фронті. Так, відмова Німеччини поставляти папір із водяними знаками "хвилі", що призначався для виробництва 1000-карбованцевих купюр, змусила шукати йому заміну. Було ух-
валено рішення, відповідно до якого від 18 березня 1920 р. 1000 крб. почали друкувати на папері з водяним знаком "зірки", а 100 крб., що виготовлялися на цьому папері, вирішили друкувати на папері з водяним знаком "гриби".
З іншого боку, до рук денікінців потрапила частина грошових знаків номіналом 250 крб. Вони зменшили вартість цього номіналу, що змусило уряд провести їх обмін і викуп у населення за біржовим курсом, який досягнув 1700 крб. 250-карбованцевими знаками за 1000 крб.
Складність реалізації грошової політики уряду Директорії полягала ще й у тому, що в Одесі денікінські війська захопили кліше для друку 50-карбованцевих знаків серії АО і продовжували їхнє виробництво. Аналогічно діяв уряд більшовиків, який, окрім 50-карбованцевих знаків, випускав також 10-карбованцеві, на яких змінили характер серії номеру та яскравість фарб.
Найголовніше завдання, що стосувалося визнання законним засобом платежу лише грошових знаків УНР, було виконано у жовтні 1920 р. Усі інші гроші могли вільно купуватись і продаватись, але не були обов'язковими для приймання. Водночас визнавалися фальшивими більшовицькі та денікінські емісії.
За часів Директорії обсяг українських грошей в обігу зріс до 20 млрд грн., що відображало умови галопуючої інфляції.
Недержавні грошові емісії на українських землях
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошова система директорії (В. Винниченко, С. Петлюра)“ на сторінці 2. Приємного читання.
