Для забезпечення грошових знаків молодої держави 20 квітня 1918р. було прийнято закон про видачу Державною скарбницею УНР Державному банку зобов'язань на суму 500 млн крб. (1 млрд гривень). Згідно з цим законом міністр фінансів дістав право підписати від імені Державної скарбниці короткотермінові (до 12 місяців) зобов'язання на згадану вище суму і видати їх Державному банкові для забезпечення кредитових білетів УНР. Випуск цих зобов'язань у дещо іншій редакції було реалізовано за влади гетьмана Скоропадського. Так грошова система України набирала довершеної форми, поступово створюючи умови для витручення з обігу чужоземних грошей.
Поступово українські гроші почали виступати платіжними засобами у міжнародних розрахунках уряду. Так, для розрахунків з Німеччиною та Австро-Угорщиною уряд Центральної Ради склав з ними умови про обмін валютами. У першій передбачено, що в Київському банку записуються на рахунок Німецького центрального банку 2 млрд гривень, а останній, як еквівалент, на рахунок Міністерства фінансів УНР переказує суму 920 млн марок. Це був перший факт продажу української валюти за кордон за курсом 1 гривня за 0,46 марки. Аналогічну умову було складено з Австро-Угорщиною за паритетом 1 гривня за 1 крону на загальну суму 1 млрд гривень.
Оскільки приватні торговельні відносини в умовах війни були відсутні, українська гривня на валютних біржах не представлялася.
Банківську систему часів уряду Центральної Ради складали губернські й повітові відділи Державного банку з центральним Київським, а також відділення державних ощадних кас, успадкованих від царської Росії. Функціонування банків, за винятком Державного, що здійснював емісію, було зведено до мінімальних потреб, тобто обмінних операцій. Основною причиною цьому були воєнні дії. Однак наприкінці квітня у грошовій системі почалася стабілізація, банки отримали можливість обслуговувати як державні, так і господарські потреби. Себто, було створено умови для відновлення й формування українських банківських установ комерційного характеру і насамперед для розвитку кооперації.
Так, у жовтні 1917 р. почав діяти Південно-Російський, а після створення УНР - Український народний кооперативний банк. Його акціонерний капітал, який з 1 млн крб. під час заснування зріс до 25 млн наприкінці 1919 р., належав кооперативам і кооперативним союзам. Цей банк було створено для врегулювання фінансів української кооперації, фінансової та організаційної підтримки кооперативного виробництва і збуту, залучення капіталів із грошового ринку України та з-за кордону. Українбанк надавав коротко- і довгострокові кредити, проводив операції з векселями, приймав депозити і здійснював перекази грошових сум. З установленням радянської влади з грудня 1920 р. він був ліквідований, а його майно передано в розпорядження споживчої кооперації.
Таблиця 13.1.2 Грошові знаки, випущені урядом Центральної Ради
| Назва | Номінал | Дата емісії | Місце | Обсяг (млн крб.) |
| Державний кредитовий білет | 100 крб | 5.01.1918 р. | Київ | 53,25 |
| Знаки Державної скарбниці | 25 крб. 50 крб. | 6.04.1918 р. | Київ | 100,0 |
| Розмінні марки | 10 шагів 20 шагів ЗО шагів 40 шагів 50 шагів | 18.04.1918 р. | Київ | 60,0 |
Гроші та банківництво Української Держави (гетьман Скоропадський)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 13. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УНР“ на сторінці 2. Приємного читання.
