• 12,6 млн крон під заставу міської нерухомості;
• 3,8 млн крон під заставу земельних маєтків;
• 0,8 млн крон під заставу селянського добра.
У 1919 р. капітал банку подвоївся завдяки чеським акціонерам (Празького кредитного банку і Аграрного банку в Празі). У 1920 р. банк почав називатися земельним кредитовим. Надалі він розгорнув бурхливу діяльність: заснував 13 відділень у всій Польщі (зокрема в Коломиї, Кракові, Варшаві), брав участь у створенні промислових підприємств, надавав короткострокові кредити. Кризи 1925 та 1930 рр. похитнули міцність банку і спричинили його ліквідацію.
Кредитні відносини в Галичині поступово поліпшувалися завдяки заснуванню громадських позичкових кас, кількість яких зросла з 1226 у 1875 р. з капіталом 1,1 млн ринських злотих до 3350 у 1893 р. з капіталом 5,1 млн ринських злотих, повітових кас, кас ощадності, задаткових товариств, довгостроковими позиками яких користувалася більшість дрібних селянських господарств.
Українська громадськість Галичини для підтримки українського селянства заснувала 1910 р. у Львові інститут довгострокового іпотечного кредитування під назвою Земельний гіпотечний банк. Цей банк поставив собі мету: кредитувати під заставу майна на термін від 10,5 до 50 років переважно дрібних земельних власників. На першому етапі діяльності він пробував надавати промислові кредити, що виявилося невдалим кроком, після чого зупинився на іпотечних кредитах, надаваних українським селянам на купівлю землі. Іпотечні позики на дрібну земельну власність 1911 р. становили 71, а 1913 р.- 64% усіх позик. До 1914 р. банк надав близько 1840 кредитів на купівлю землі на суму понад 7 млн крон.
Після першої світової війни у період інфляції банк співпрацював зі спілкою українських кооперативів "Тварообмін", підприємством
"Титан" та іншими українськими фірмами. Після валютної стабілізації банк і далі надавав іпотечні кредити за зрослої ролі короткострокових. Банк проводив й інші банківські операції - приймання вкладів на поточний рахунок, операції з векселями тощо. Велика криза ослабила позицію банку але його існування ніколи не було під загрозою.
Власником 80% акцій Земельного ипотечного банку був львівський греко-католицький митрополит, архієпископ Андрей Шеп-тицький. Серед засновників банку фігурував також станиславівський єпископ Г. Хомичин. Головним радником інтересів митрополита був священнослужитель Титус Войнаровський. Банк мав один відділ у Львові та один - у Станиславові. У Львові Земельний гіпотечний банк спершу розташовувавсь у комплексі кам'яниці "Дністер" разом з однойменним банком і кооперативом "Союзний базар", що містилися на вул. Руській, 20.3 часом Земельний гіпотечний банк переїхав у власну домівку - кам'яницю по вул. Словацького, 14 .
Український банк не мав підтримки з боку польської влади, а наприкінці 30-х років XX ст. навіть став об'єктом репресій. Після занепаду Другої Речі Посполитої 1939 р. він був націоналізований і ліквідований.
Акціонерний капітал банку 1910 р. становив 1 млн крон, 1918 р.- 2 млн крон, 1925 р.- 1 млн злотих і 1929 р.- 5 млн злотих.
Головами ради банку були: Теофіл Кормош (1916-1929 рр.), Константин Левицький (1929-1930 рр.), Титус Войнаровський (1930-1932 рр.), Ян Матишевський (1932-1934 рр.) та Модест Каратницький (1934-1939 рр.). Обов'язки директора виконували Олександр Кульчицький (1920-1930 рр.) та Володимир Сингалевич (1930-1939 рр.).
Побожні банки вірмен у Львові
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Іпотечні банки Галичини“ на сторінці 2. Приємного читання.
