З політичної кризи 1848 р. Франція вийшла з повністю централізованою банківською системою, яка мала один емісійний банк. Банк Франції був націоналізований 1945 р. через обмін його акцій на державні облігації.
Розвиток промисловості у Франції після 1850 р. досить виразно виявив гостру нестачу кредитних закладів у Парижі, але насамперед у провінції. Фермери, які отримували сезонні доходи, були змушені зберігати їх у готівці через відсутніість банківських закладів, де їх можна було б розмістити. Єдиною можливістю взяти чи надати кредит було посередництво місцевого нотаріуса.
Поштовхом до розвитку банківського капіталу стало будівництво залізниць і каналів, що почалося з другої половини 30-х pp. XIX ст. Створені в середині того століття банки (Sociйtй Gйnйrale du Crйdit Mobilier, Sociйtй Gйnйrale de Belgique, Sociйtй Gйnйrale de Crйdit Industriel et Commercial) розміщували облігаційні позики промислових підприємств і надавали кредит під забезпечення цінними паперами. У 1852 p. у Франції згідно з указом імператора було засновано спеціальний банк "Земельний кредит" (Credit Agricol) для проведення іпотечного кредитування.
Слід зазначити, що облікова ставка Банку Франції не підлягала значним коливанням, принаймні перші півстоліття його діяльності, і становила 4-6%. Лише 1852 р. вона знизилася до 3%, а 1861 р.-піднялася до 7% . Для інших банків діяв Закон про лихварство, який обмежував ставку за кредитами 6%.
Наприкінці XIX ст. Банк Франції переглянув свою політику у сфері створення філіалів. Ріст промисловості й торгівлі, низькі процентні ставки та легкий доступ до грошових ресурсів стали причинами створення широкої мережі відділень банку, яка 1900 р. становила 160, а 1928 p.- 259 одиниць.
Грошово-банківська система Німеччини
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошові реформи та банківництво Франції“ на сторінці 2. Приємного читання.
