Банк мав відділення у Москві, Одесі, Києві, Харкові, Полтаві, Новгороді та Єкатеринбурзі. Здійснюючи кредитування представників промислової й торговельної сфер, банк стягував додаткові збори й комісії, через що обслуговував дуже малу частину комерційного обороту. Уряд же був зацікавлений у використанні ресурсів банку для наповнення державної казни та надання позик поміщикам. Відповідно, велика частина внесків Державного комерційного банку повинна була передаватися в Державний позичковий банк.
Отже, в Росії фінансові ресурси спрямовувалися на підтримання життєздатності кріпосницької держави і поміщицького володіння, тоді як у Західній Європі приватний банківський капітал кредитував промислову й торговельну сфери.
Передбачаючи неминучість селянської реформи, уряд був змушений змінити існуючу державну систему кредитних установ. У 1860 р. було ліквідовано Державний позиковий та Державний комерційний банки з переданням усіх прав Державному банку, на якого було покладено завдання зміцнення грошової та фінансової систем.
Банк мав право обліковувати векселі та інші термінові папери, видавати позики, за винятком іпотечних, купувати і продавати золото, срібло й цінні папери, приймати вклади тощо. Значна частина власних і залучених коштів використовувалася для задоволення потреб казначейства, підтримки державного кредиту. Через широку мережу своїх філій банк стягував значну частину банківських капіталів із провінції в Петербург.
Банк активно діяв на ринку кредитних послуг Він видавав позики промисловим підприємствам терміном до трьох років, кредитував хлібну торгівлю. Після проведення грошової реформи 1895-1897 рр. він став емісійним банком, діставши право випускати кредитні білети. Щоправда, він не мав права на самостійне здійснення емісії, а лише випускав кредитні білети на вимогу уряду. Відповідно ресурси Державного банку формувалися переважно з казначейських вкладів і кредитних білетів. Депозити приватних осіб і промисловості переважно концентрувалися в акціонерних банках. Державний банк поступово перетворювався на центральний банк Російської імперії, а водночас залишався найбільшим комерційним банком короткострокового кредиту.
У 1860 р. контори Державного банку Російської імперії було відкрито в Києві, Харкові, Одесі, а ще - відділення в Полтаві. Відтоді розпочалась історія формування банківської системи на українських землях, які перебували під владою Російської імперії.
Банки на українських землях у складі Російської імперії
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Становлення банківської системи Російської імперії“ на сторінці 2. Приємного читання.
