Через зростання державних, а надто воєнних, видатків царський уряд 1862 р. вдався до емісії нових кредитних білетів, які можна було обміняти на золото і срібло. Отже, можна говорити, що в Російській імперії тоді діяла система металевих грошей у формі біметалізму, щоправда, лише до кінця 1863 р., оскільки заміна паперових грошей на металеві в умовах дефіциту бюджету, погіршення торговельного балансу і ростучих процентних виплат за зовнішніми і внутрішніми позиками призвела до значного відпливу срібних і золотих монет за кордон.
Наприкінці XIX ст. розпочалися зміни у валютних відносинах між капіталістичними країнами. Біметалізм був витручений валютною системою золотого стандарту. Систему класичного монометалізму запровадили такі країни, як Велика Британія, Франція, Німеччина.
У Росії в той час актуальним залишалося питання стабілізації рубля, адже для подальшого промислового розвитку потрібна була тверда валюта. Багаторазові спроби збільшити купівельну спроможність рубля позитивних результатів не дали. Уряд дійшов висновку про необхідність проведення нової грошової реформи, метою якої була б заміна інфляційного грошового обігу системою золотого монометалізму.
Ініціатива встановлення металевого обігу в Росії на основі золотого стандарту належала трьом міністрам фінансів: Н. X. Бунге, І. А. Вишнеградському і С. Ю. Вітте. Н. X. Бунге здійснив низку заходів для накопичення золотого запасу, які, крім збільшення обсягів видобутку золота, передбачали справляння мита золотом, а також конверсію російських державних позик. Безпосереднє приготування до проведення реформи було розпочате під керівництвом І. А. Вишнеградського. Він окреслив грошову реформу у вигляді девальвації кредитного рубля і швидкого переходу до використання золотої валюти, що, на його думку, було необхідно для зміцнення фінансових і кредитних зв'язків з іноземним капіталом.
Заступивши І. А. Вишнеградського на посаді міністра фінансів, С. Ю. Вітте перебрав обов'язки з проведення грошової реформи. В основу переходу на золотий стандарт він поклав такі головні елементи: надання виняткового емісійного права Держбанку, гарантований обмін паперових грошей на золото, одночасне перебування в обігу паперових і металевих грошей, обмеження випуску паперових грошей у розмірах встановленого ліміту.
У1895 р. в Російській державі розпочалася нова грошова реформа, яка вводила систему золотого монометалізму. Одразу було проведено девальвацію рубля на 1/3 його вартості. Імперіалом після реформи (1895-1897 рр.) називали золоту монету в 15 рублів, півімперіалом -7,5 рубля. У1897 р. було відкарбовано золоті монети номіналами 15, 10 і 7 '/2 руб. Були також монети номіналами 5 рублів та 1 рубль. У всіх банках Росії проводився вільний обмін грошей на золоту монету.
Отже, в результаті грошової реформи в обігу перебували такі грошові знаки: золоті монети, державні кредитні білети (які вільно обмінювалися на золоті монети), повноцінні срібні монети (номіналами 50 і 25 коп.), неповноцінні срібні (20 коп., 15 коп., 10коп.,5 коп.) і дрібні мідні монети (5 коп., 3коп., 2коп., 1 коп., 1/2 коп., 1/4 коп.). З появою в обігу золотих монет мідні та срібні гроші стали розмінною монетою, металевий вміст яких установлювався законом.
Завдяки змінам у грошовій системі Росія отримала одну з найбільш ліквідних світових валют; щоправда, були й негативні економічні наслідки, зокрема значно скоротилася готівкова грошова маса в обігу, що суттєво вплинуло на платіжні та кредитно-фінансові можливості російської валюти. Новостворена структура грошового господарства сприяла підняттю країни на вищий щабель промислового розвитку та стабілізації грошової системи. Втім, період стабілізації тривав недовго. У 1914 р., з початком першої світової війни, в державі було призупинено карбування золотих і срібних монет.
Війна вимагала величезних фінансових витрат. Уже влітку 1915 р. з обігу практично зникли золоті монети, що їх населення вилучало з метою утворення скарбів. В обігу катастрофічно не вистачало дрібної розмінної монети. Для розв'язання цієї проблеми уряд вирішив випустити марки-гроші. Для їхнього виготовлення використовувалося кліше 10-, 15-, і 20-копійкових поштових марок, випущених 1913 р. з нагоди 300-річчя дому Романових.
На зворотнім боці марок вартістю 1, 2 та 3 копійки містився текст - "имеет хождение наравне с медной монетой", а на марках вартістю 10, 15 і 20 копійок - "имеет хождение наравне с серебряной монетой". Марки-гроші швидко стирались і вицвітали, тому в другій половині грудня було випущено в обіг стійкіші розмінні казначейські знаки вартістю 1,2, 3, 5 і 50 копійок.
У роки війни неухильно зростала емісія паперових грошей. Купівельна спроможність рубля напередодні Лютневої революції (1917 р.) різко впала - до 26 довоєнних копійок. Золото практично було вилучене з обігу. Внаслідок революції до влади доступився Тимчасовий уряд, який для покриття воєнних витрат активно продовжував здійснювати емісію паперових грошей. Налагоджену дію структурних елементів грошової системи післяреформеного періоду було зруйновано. В Росії настала глибока й затяжна фінансова криза.
Перші паперові гроші на українських землях
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 9. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УКРАЇНИ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ“ на сторінці 2. Приємного читання.
