Відродив ідею Кампіанів львівський історик Б. Зиморович. Завдяки його старанням архієпископ Ян Тарновський 12 листопада 1665 р. ухвалив статут, після чого почав діяти побожний банк з капіталом 7000 польських злотих. Згідно з засновницьким актом гроші можна було позичати лише бідним християнам. При цьому, якщо позика не перевищувала 50 злотих, то вона була безпроцентною, а за сумою кредиту 100 злотих стягувалося 4%. Доходи банку мали розподілятися між бідними дівчатами та вдовами. Архієпископ
Я. Тарновський, помираючи, також залишив банкові 2000 польських злотих. Фактичним управителем цієї установи було братство Милосердя при львівській катедрі.
У 1703 р. банкові довелося виїхати зі Львова. Це було викликано наступом шведських військ. Аналіз тогочасних банківських книг переконує, що найбільшими його клієнтами були не бідні люди, як передбачалося статутом, а архієпископ, ксьондзи, шляхта та багаті міщани. У 1709 р. банк повернувся до Львова і діяв тут аж до 1772 р., поки місто не перейшло під владу Австрії.
У XVIII ст. центром приватного банківництва у Польщі стала Варшава. Крім того, приватні банки створювались у Кракові, Познані, Любліні. Багато з них управлялися іноземцями. Банки виконували такі операції: залучали вклади під 6-10%; брали на зберігання кошти, якими, за домовленістю, могли розпоряджатися; давали кредит купцям і промисловцям, королю й містам. Чимало банкірів паралельно з наданням банківських послуг не полишали торговельної чи виробничої діяльності. Польські банкіри зберігали вклади в іноземних банках (наприклад, голландських), отримували перекази з-за кордону, відігравали роль посередників у залученні державних позик.
Висновки
• 1. У середовищі українського козацтва великі платежі обслуговувалися дукатами і талерами західноєвропейського походження. Золоті монети використовувалися також для нагородження війська як ордени чи медалі. В обігу були польські півторагрошови-ки, орти, шеляги, шостаки та ін. Торговельні зв'язки козаків із татарами й турками привели до появи на ринку піастрів, башликів, акче і парів.
• 2. Козацькі гетьмани, прагнучи створити могутню Українську державу, робили певні кроки щодо стабілізації фінансової системи. Зокрема, Б. Хмельницький багато уваги приділяв бюджетній та податковій політиці. Водночас історичні джерела переконують, що, попри деякі натяки, цей гетьман не карбував власних монет. Не зміг цього зробити й І. Виговський, хоча мав юридичні підстави, виражені у Гадяцькому трактаті.
• 3. П. Дорошенко, будучи гетьманом Правобережної України, карбував наслідування турецьких, татарських і польських монет. Найбільших успіхів у створенні власної грошової одиниці досягнув І. Самойлович. Внаслідок багаторічних старань цього гетьмана помалась емісія півторагрошовиків. Але карбовані ним севські чехи також випускалися від імені російських царів.
• 4. На території Московської держави обіг іноземних монет було заборонено. Російські монархи прагнули якнайшвидше поширити свої монети на українські землі. Перші заходи в цьому напрямку були здійснені царем Олексієм Михайловичем. Його грошова реформа, яка, зокрема, передбачала заміну срібних копійок мідними, призвела до масових зловживань і Мідного бунту.
• 5. Успішнішою виявилася грошова реформа Петра І. З її проведенням в обіг надійшла велика кількість номіналів, які обслуговували всі види торгівлі. Поступово населення призвичаїлося, що сто мідних копійок складають вартість одного срібного рубля. Тож Росія однією з перших запровадила десятковий принцип у своїй грошовій системі.
• 6. Розв'язання проблем грошового обігу в Речі Посполитій її можновладці намагалися здійснити через емісію неповноцінних монет із примусовим курсом. Боратинки і тимфи спричинили величезну інфляцію та невдоволення народу, що змусило винахідників цих монет залишити польські землі. Лише у другій половині XVIII ст. поталанило дещо стабілізувати грошовий обіг уведенням доброї монети.
• 7. У XVII ст. відновилася діяльність Львівського монетного двору, на якому далі вироблялися польські монети. Під керівництвом італійських і німецьких орендарів тут із 1656 р. по 1663 р. карбувалися срібні орти і шостаки, золоті дукати і подвійні дукати, а також тимфи. Найбільш переконливою є версія, що монетарня перебувала за адресою площа Ринок, 39.
• 8. Кредитні відносини на польських землях у XVII ст. далі були децентралізованими. Незважаючи на це, можна говорити про їх активізацію в сільській місцевості, де позичкові каси забезпечували потреби громади в грошах і зерні. Великими капіталами в містах оперували кагальні банки, організовані єврейською спільнотою, XVIII ст. стало періодом концентрації банківських капіталів у Польщі та їх проникнення в міжнародну економіку.
Тема 9. ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УКРАЇНИ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошовий обіг та банківські інституції в Західній Україні“ на сторінці 2. Приємного читання.
