Мідні денарії відрізнялися від своїх попередників ініціалом "Ь> під короною.
Часи правління королеви Ядвіги (1384-1386 рр.) не знайшли відображення на львівських монетах. Але велика їх кількість була викарбувала у Львові в період панування її чоловіка Владислава Ягай-ла (1382-1434 рр.). Першими галицькими монетами цього короля були руські напівгроші, що карбувалися у період не раніше 1389 р. по 1399 р.
Здійснюючи послідовні кроки щодо ліквідації автономії Галицької Русі, Владислав Ягайло змінив зображення на монетах. Замість традиційної літери ініціала правителя почав карбуватися державний герб Польщі - орел, навколо якого у крапковому обідку - легенда "КОРОЛЬ ВЛАДИСЛАВ". Але зворотний бік напівгрошів залишився незмінним - зображення лева і напис "МОНЕТА РУСІ".
Відома велика кількість варіантів руських напівгрошів Ягайла, які різнилися між собою відмінами у легендах або деталями зображень. Але всі вони були зроблені зі срібла 875-ї проби, мали діаметр 18-19 мм, вагу близько 0,95 г.
Коли 1399 р. Ягайло розпочав карбувати у Кракові більшу монету, подібні зміни стались і у Львові. З'явився львівський напівгріш, сюжет зображення на якому хоч і не відрізнявся від попередніх, але виконання було грубішим і примітивнішим. Легенда навколо лева змінилася кардинально: замість "МОНЕТА РУСІ" - "МОНЕТА ЛЬВОВА" (Лембурга). Львівські напівгроші, як і польські, виготовлялися зі срібла 500-ї проби з домішкою лігатури. Вони важили приблизно 1,55 г і мали діаметр 21-22 мм.
Українські дослідники вважають, що карбування львівських напівгрошів припинилось у 1414-1415 рр., а карбування мідних денаріїв за Владислава Ягайла взагалі не проводилося. Поширеною також є думка, що початок карбування львівських напівгрошів означав звуження галицької автономії та введення в регіоні польської монетної системи. Так закінчилася епоха оригінальних руських напівгрошів і мідних денаріїв, які обслуговували грошовий ринок Галицької Русі та її торговельні зв'язки з Волинню, Поділлям, Київщиною, Польщею, Молдавією.
Хоча відомо, що перші галицькі монети з'явилися між 1351 і 1354 рр., перші згадки про діяльність Львівського монетного двору відносять до 1383 р. Тоді з'явилися записи про монетаріїв, себто тих людей, які були управителями чи орендарями монетного двору. Ці люди були досить багатими і належали до вірменської громади. Якщо згадати, що найбільші вірменські колонії на той час були у Львові та Венеції, то стає зрозумілою деяка схожість між галицькими та італійськими монетами, - адже вірменські монетні майстри, які виходили з середовища ювелірів, могли проходити науку у своїх італійських колег.
Досі достеменно невідомий юридичний статус Львівського монетного двору, але аналіз рахункових книг міста, в яких жодного разу не згадувалося про прибутки від його діяльності, дозволяє стверджувати, що карбівня перебувала в юрисдикції короля, а прибуток йшов до державної скарбниці.
Прямі докази існування Львівського монетного двору відомі лише з Львівської книги 1404-1411 рр. У період із 1408 р. по 1411 р. у ній вміщено багато записів, що стосуються відбудови споруди, в якій він розташувався. Це були видатки на будівельників, тесляра, муляра, коваля, різноманітні "справи", відрядження міського писаря до Кракова, який привіз звідти відповідне обладнання. Виходячи з європейської історії монетної справи, яка підтверджує, що видатки на утримання монетного двору несло не місто, а його управитель, зроблено висновок, що міська влада сподівалася таким чином одержати право на випуск власної монети. Але того не сталося. Існує припущення, що Львівський монетний двір було закрито тоді ж, коли й краківський, тобто 1414 р.
Срібло для карбування монет львівські майстри отримували з Семиграддя (Трансільванія), зливки якого купці перевозили через Молдавію. Розтоплювались і стерті чи поламані монети. На відміну від тогочасної європейської практики, яка передбачала виготовлення монет зі сплюснутого дроту, галицькі гроші карбувалися з листів срібла, що виготовлялися з привезених зливків.
Майстер за допомоги клевця доводив лист до потрібної товщини. Потім для того, щоб отримати монетне кружальце, срібну пластинку піддавали дії вирубки кільцевого штампу з гострими краями, яка опускалася на розпечене срібло. Отримана заготованка була дещо менша за розмірами, ніж майбутня монета.
На штемпелі, що використовувались у роботі Львівського монетного двору, ще перед малюнком чи літерами наносили крапкові обідки. Інші зображення на них розміщувалися за допомоги пунсонів, що являли собою залізні стрижні, на робочих поверхнях яких опукло вирізали зображення, букви або їх частини. Створені з пунсонів певні комбінації забивали в заготованку штемпеля, створюючи на ній обернене зображення майбутньої монети. Отримані таким чином штемпелі загартовувались.
Далі помічник-підкладник розміщував монетний кружок на нижньому штемпелі, а майстер накладав на нього верхній штемпель, по якому бив молотом. У такий спосіб на заготованці відстукувалися зображення, нанесені на штемпелях.
Такою недовгою й самобутньою була історія Львівського монетного двору і карбування галицьких монет. По більш як двох століттях Львівська карбівня відкриється знову, щоби виготовляти гроші для чужоземних правителів.
Монети Володимира Ольгердовича
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія грошей і банківництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Руські гроші, карбовані у Львові“ на сторінці 2. Приємного читання.
