Розділ «Справа налагоджується»

— Навряд чи тепер знайдуться охочі шукати цю землю та його сліди після всього, що зроблено, навіть якби знайшлися гроші.

— Я б поїхав охоче і знайшов би серед засланців Якутської області та серед промисловців північного берега надійних супутників.

— Як би ви організували експедицію, якби знайшлись гроші?

— Я маю на увазі двох засланців, які теж живуть у Козачому. Ми з ними часто обговорювали проект такої експедиції, звичайно, платонічно, бо грошей у нас немає, крім мізерної допомоги, яку царський уряд дуже неохоче видає своїм полоненим. Ми живемо зовсім як тубільці — полюванням, рибальством. Обидва товариші — люди молоді й не занепали духом на засланні; праця підтримує нас і ми загартувались. Крім того, я б узяв двох промисловців, які не раз бували на Новосибірських островах, мають собак і спорядження, досвідчені у пересуванні льодом.

— Правильно, без них вам не обійтися. А далі?

— Ранньою весною ми б перебралися льодом на острів Котельний, влаштували б собі там базу та склад і спробували б одразу ж, поки лід міцний, іти далі на північ.

— А якщо море виявиться незамерзлим, у чому навряд чи можна сумніватися?

— Про цей випадок у нас будуть дві легкі байдари, поставлені на нарти. На них спробуємо перепливти відкритий простір. Він не може бути широким — біля землі завжди є лід. Далі підемо знову на нартах до цієї землі, дослідимо її, а в кінці літа назад тією ж дорогою.

— Але тоді відкрите море буде дуже широке і на ваших байдарах з важким вантажем ви загинете безперечно. Наприкінці літа вже часто бувають хурделиці.

— Якщо не можна буде перепливти, залишимося зимувати на Землі Санникова й підемо назад ранньою весною.

— А ви знаєте, скільки корму треба собакам на цілий рік? Цей вантаж задавить вас…

— Ну звичайно. Але я не розраховую везти його з собою, а сподіваюся на велику кількість дичини на землі. За літо ми заготуємо запаси для зимівлі й переходу назад до бази.

— Але припустімо, що ніякої землі ви не знайдете?

— У такому разі ми негайно повернемось на Котельний, проведемо на ньому літо і восени, як тільки море стане, переберемося на материк. І на цей випадок, на мій погляд, малоймовірний, нам потрібен склад на Котельному, маючи на увазі можливість поганого літнього полювання.

— Чи не підрахували ви, скільки може коштувати така експедиція?

— Я думаю — не так багато. Ми троє не розраховуємо на заробіток, аби тільки прогодуватись. Двом промисловцям, звичайно, доведеться платити, але вони люди скромні. Головна витрата — собаки, їхній корм, нарти, байдари, рушниці й припас до них, одяг. Я вже прицінювався тут і в Козачому і вважаю, що тисячі дві, дві з половиною нам вистачить.

— Так, сума невелика!

— Нарти на півночі поганенькі, дерево не дуже міцне, а нам треба мати нарти найвищої якості, щоб не витрачати часу на частий ремонт. Я гадаю, краще замовити їх тут і повезти з собою. Так само рушниці й припас до них — тут це краще й набагато дешевше. Решта — на місці.

— Ваш план мені подобається, — сказав Шенк. — І я думаю, що дві з половиною тисячі карбованців я вам знайду. Але умова: із землі Санникова привезти колекцію гірських порід і гербарій, якщо можливо — також дрібних тварин і записи про флору, фауну й клімат. Ну звичайно, і про онкілонів, якщо такі знайдуться. Чи зможете ви з товаришами зробити це?

— Сподіваюся, що справимося. Ми всі, звичайно, не справдешні вчені, але підготовку маємо; один із нас трохи геолог, другий ботанік, а я цікавлюся більше тваринами й людиною.