Розділ «Знову в академіка»

— Невже й ви не вірите мені? — вигукнув пригнічений Горюнов.

— О ні, я цілком вірю! — поспішив заспокоїти його Шенк. — Вигадати все, що ви розповіли, неможливо… Але інші люди, більш недовірливі, скажуть: от старий дурний чоловік, дав гроші якимось невідомим засланцям, котрі сплели йому смаленого дуба. Вони ці гроші прогуляли й потім разом вигадали повчальну розповідь для маленьких дітей про фантастичну землю та її дивне населення, яку й розповіли довірливому Шенкові для виправдання витрат. Ні, краще поки що помовчати!

— Поки що? Допоки?

— Доки нова експедиція за вашою участю не відвідає землю, не знайде цей величезний кратер, затоплені ліси, новий вулкан, кістки тварин і людей. Тоді й ви виступите зі своєю доповіддю, яка, підтверджена документами й учасниками нової експедиції, уже зустріне повну довіру й збереже для науки відомості про життя й загибель нещасної Землі Санникова…

— Так, ви маєте рацію! — сказав Горюнов. — Це буде більш доцільно. Дискредитувати вас і себе ми, звичайно, не хочемо.

— Але, — продовжував Шенк, — час спливає і стирає спогади. Треба на свіжу пам’ять зараз же скласти опис — для мене особисто — всієї мандрівки. Я його збережу до слушного часу.

— Звичайно, я зроблю це неодмінно, це мій священний обов’язок. Дещо я записав на острові Беннетта й під час сидіння в куховарнях і в Якутську. Тепер я все це викладу систематично й віддам вам за два-три тижні. А ось і наш грошовий звіт і залишки так щедро відпущених коштів.

Шенк подивився звіт, але гроші повернув Горюнову:

— Я бачу, що ви не визначили ані собі, ані Ордину ніякої винагороди. Це неправильно — будь-яка праця має бути оплаченою.

— Але ж ми не привезли вам майже нічого, крім фантастичної розповіді й двох десятків каменів, тому не заслуговуємо на винагороду.

— Те, що ви повернули мені частину грошей і не полінилися приїхати з Козачого, за десять тисяч кілометрів, щоб показати ці залишки й свою розповідь, знищило б останній сумнів у вашій правдивості, якби такий у мене був. Ні, ви виконали дуже нелегке завдання, і не ваша провина, що результати загинули. Це траплялося вже не раз; тонуть кораблі, які везуть колекції й звіти, і самі учасники ледве рятують своє життя. І з вами сталася аварія корабля. Гинуть колекції, які пересилають поштою. Ні, ні, ви маєте отримати якусь платню. Крім того, ви будете писати для мене звіт, житимете заради цього тут, а життя в столиці дороге. Візьміть гроші хоч як гонорар за цей звіт.

Горюнову довелося взяти гроші, щоб не образити Шенка. Невдовзі він подав звіт, а потім вступив до університету, щоб краще підготуватися до наступної нової експедиції.

На жаль, вона не здійснилася й досі. Почалася війна з Японією, і академія не могла отримати потрібних коштів. А після закінчення війни Шенк помер, лиш зробивши перші кроки для виконання проекту. Не стало людини, яка наполягала на дослідженні Північного Сибіру, і про нього забули надовго. Горюнов і Ордин марно чекали на звістку від Шенка й узялися за інші справи. Але звіт, який зберігся серед паперів Шенка в архіві академії, послужив матеріалом для цієї книжки. Можливо, вона викличе зацікавленість до таємничої Землі Санникова в когось із молодого покоління й змусить вирушити на пошуки її серед льодових просторів Північного моря.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!